Позаекономічний примус – форма примусу до праці, що базується на особистій залежності працівників, на відносинах панування й підкорення. Найбільшою мірою П. п. був властивий рабовласницькому способу виробництва (див. Рабовласницький суспільний спосіб виробництва). П. п. характерний і для боргового рабства. За феодалізму П. п. полягав у примусі селян до праці в поміщицькому господарстві, що знаходило своє економічне відображення в існуванні відробіткової ренти. До П. п. вдавалася й держава, стягуючи податки з селян і ремісників. Крім відробіткової
2017-11-26