Прагматизм політичний

Політологічний словник

Прагматизм політичний – характеристика політичної діяльності, основним критерієм і чинником якої стає досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну). П. п. характеризується жорстокістю, нерідко використанням аморальних і протизаконних засобів, ігноруванням морального змісту та віддалених наслідків дій. Прагматизм як теоретична концепція виник у 70-х роках XIX ст. у США (Пірс, Дьюї, Джемс). П. п. іноді протиставляють політичному ідеалізму, проте ідеалізм “на словах” у політиці часто поєднується з жорстким

прагматизмом у практичній діяльності.

З погляду сьогодення П. п. – це теорія про доцільну діяльність людини, важливими принципами якої є: справа, потреба у практичних діях, матеріальний інтерес, вирішальна роль волі у здійсненні політичного курсу. Основна позитивна ідея політичного прагматизму – необхідність діяти, не покладаючись на авторитети, шукати найкращі способи та варіанти, приймати обгрунтовані, найефективніші рішення в умовах демократичного суспільства, що сприяє вільному,

необмеженому експериментуванню. В Україні багато політичних партій, навіть державницьких, пишаються своїм політичним прагматизмом.

Азаров М. В основі єдиного економічного простору – соціально-економічний прагматизм // Урядовий кур’єр. – 2003. – 1 жовт.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 1997.

О. Чижова




Прагматизм політичний