Права народів

Права народів – можливість брати участь у міжнародних відносинах з метою реалізації своїх життєвих потреб, закріплена у міжнародному праві. Регламентація П. н. відбувається у рамках співробітництва держав головним чином у сфері захисту прав людини. Загального визнання набули П. н. на рівноправність і самовизначення (п. 2 ст. 1 Статуту ООН, ст. 1 загальна для Міжнародних пактів з прав людини 1966 р.). В Африканській хартії прав людини і народів (1981) закріплені права народів на рівність (ст. 19), існування і самовизначення (ст. 20), вільне розпорядження

природними ресурсами (ст. 21), визначення шляхів економічного, соціального і культурного розвитку, національний і міжнародний мир і безпеку (ст. 23), безпечне навколишнє середовище, яке сприяє їх розвитку (ст. 24).

Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про право народів на мир (1984), яка проголошує, що “народи нашої планети мають священне право на мир”. Декларація закликає сприяти забезпеченню цього права вжиттям необхідних заходів на національному і міжнародному рівнях. У доктрині міжнародного права до цього переліку додаються права народів на розвиток, захист національних меншин та ін. На

відміну від прав людини, П. н.- права колективні, які тісно пов’язані з першими. П. н. відповідає обов’язок усіх суб’єктів міжнародних відносин дотримуватися цих прав. У разі порушення їхніх прав народи мають право звертатися за захистом їх до світового співтовариства. У будь-якому разі сучасне міжнародне право визнає за народами безумовне право на захист від знищення – Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948), на захист від расової дискримінації – Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965) та від інших злочинів проти народів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


Права народів - Довідник з правознавства


Права народів