Правопис суфіксів іменників – Орфографія

Українська мова
Орфографія

Правопис суфіксів іменників

1. Суфікси – ик, – ник, – івник, – чик (-щик) пишуться зи: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик.
ПриміткА. Слід відрізняти український суфікс – ик від іншомовних – ик, – ік (-їк). В іншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах іншомовного походження: історик, медик, фізик, але: механік, прозаїк, хімік.
2. Суфікс – ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають

матеріал або продукт праці, пишеться тільки з и: вариво, добриво, куриво, мливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво; але: марево (не матеріал і не продукт праці).
3. У суфіксах – альник, – ільник, – альність після л перед н завжди пишеться ь: постачальник, уболівальник, фрезерувальник; волочильник, мастильник; полільник; відповідальність, геніальність.
4. Суфікс – ен(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня.
5. Кінцевий
приголосний у суфіксах – аль, – ень, ‑ець(-єць), – ість, – тель завжди м’який, а тому всі слова з цими приголосними пишуться з ь: коваль, скрипаль; велетень, в’язень; мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель.
6. Суфікси – инн(я), – інн(я), – анн(я) пишуться з двома буквами н.
– Суфікс – инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобовиння, гарбузиння, картоплиння, павутиння; але: каміння, коріння, насіння.
– Суфікс – інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи и та і: горіти – горіння, носити – носіння, ходити – ходіння.
– Суфікс – анн(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гуляти – гуляння, зростати – зростання, сприяти – сприяння.
– Суфікс – енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: звернення, напруження, піднесення, удосконалення, вивчення, запровадження.
7. Суфікси зменшено-пестливих слів – ечок, – ечк(а) , – ечк(о) не слід змішувати із суфіксами – ичок, – ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від слів із суфіксами – ик, – иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка. В інших випадках уживаються суфікси з е(є): вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко; яєчко.
8. Слід відрізняти суфікс – енк(о) від суфікса – еньк(о, а) ; суфікс – енк(о) вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордієнко, Кравченко, зрідка – в загальних назвах: безбатченко, коваленко; суфікс – еньк(о, а) вживається для творення пестливих назв: батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька.
9. В іменниках чоловічого роду після приголосних вживається суфікс – ок із випадним о в непрямих відмінках: вершок, гайок, кийок, кілок, лужок, стручок; після м’яких приголосних перед суфіксом – ок пишеться ь: деньок, пеньок.
10. За допомогою суфіксів – иськ(о) , ‑ищ(е) утворюються слова переважно зі зневажливим або збільшувальним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, після голосного – ї: убоїще, страховисько, бабисько, дівчисько, хлопчисько; вогнище, побоїще, становище, селище, згарище.
11. При творенні чоловічих імен по батькові вживається тільки суфікс – ович: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
– При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс – івн(а), від імен на – й – – ївна: Борисівна, Василівна; Гордіївна, Сергіївна, Юріївна, Валеріївна.
– Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків відповідні імена по батькові будуть: Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмич (іКузьмович), Кузьмівна; Лукич, Луківна; Миколайович (і Миколович), Миколаївна (і Миколівна); Савич (і Савович), Савівна; Хоми (і Хомович), Хомівна; Якович, Яківна.
ПриміткА. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Антін – Антонівна, Антонович; Федір – Федорівна, Федорович.
12. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, вживається суфікс – івк(а) : голівка, долівка, маївка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка.
– У деяких іменниках вживається суфікс ‑овк(а): головка (капусти), духовка, замальовка, підготовка.
13. Іншомовні суфікси – ир, – ист, – изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм; після решти приголосних пишеться – ір, – іст, – ізм: вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм, але в утвореннях від власне українських коренів пишеться – ист, – изм: боротьбист, побутовизм, речовизм.
– Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеїст, героїзм, конвоїр.




Правопис суфіксів іменників – Орфографія