Предмет філософської антропології. Різновиди антропологічного пізнавання

Філософія світ людини

Предмет філософської антропології. Різновиди антропологічного пізнавання

Поняття “філософська антропологія” має як більш широку, так і вужчу сфери застосування. Ці сфери постійно взаємодіють, стимулюють одіта одну. Проте нерідко з боку “власне антропологів” можна почути серйозні нарікання щодо того бачення людини, котре складалося упродовж багатьох віків її філософського осмислення.
Засновник філософської антропології як спеціальної наукової галузі, німецький філософ Макс Шелер (1874-1928), аналізуючи

релігійні та загально-філософські уявлення про людину (серед останніх: започатковане ще давніми греками уявлення про homo sapiens, натуралістично-позитивістське й прагматичне уявлення про homo faber, волюнтаристське неприйняття обох попередніх і ствердження натомість всевладдя життєвих потягів та інстинктів, нарешті, атеїстичне звеличення людини як само усвідомлюючої моральної істоти в “Етиці” Н. Гартмана, – останній акорд відповідає часові шелерових спостережень), – прокваліфікував кожну з подібних версій людини як недостатню.
Про погляди самого М. Шелера на людину йтиметься не раз
і в цій, і в наступних лекціях. Не все у його творчім спадкові витримало випробування часом, тим більше, що самому вченому доля подарувала часу ледь за піввіку, але на початку нашої тривалої розмови про визначальні властивості людини та її ставлення до світу привернемо увагу читача до двох думок, котрі не втратили актуальності донині.
Перша стосується примхливого поєднання у людській істоті різних сутнісних властивостей, важко узгоджуваних між собою. У праці “Людина та історія”, де міститься Шелерова критика вже згаданих нами раніш релігійного та філософських уявлень
про людину, дуже слушним є мудре застереження Еммануїла Канта, котрий казав: з отого кривого “тесу”, що з нього роблено людину, годі намагатися змайструвати щось рівнесеньке.
Друга думка націлює антрополога на постійну готовність сприймати будь-яку нову інформацію про предмет своєї зацікавленості: за всього розмаїття вчень про людину, котрі вже склалися, йому доконче потрібна “готовність до здивування”.
Запам’ятаємо ці дві настанови – вони стануть дуже у пригоді надалі, позаяк мають не тільки людинознавче, але й “світознавче” застосування. Зараз же продовжимо розмову про фундаментальні заміри та колізії “людино-центрованої” філософії, затим – про різновиди самостійних антропологічних концепцій, які виникли на основі філософської антропології, починаючи з другої чверті минулої доби, про наріжні постаті даної галузі знання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Предмет філософської антропології. Різновиди антропологічного пізнавання - Довідник з філософії


Предмет філософської антропології. Різновиди антропологічного пізнавання