Предмет і категорії економічного аналізу

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

ЧАСТИНА І.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. ЗМІСТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

1.2. Предмет і категорії економічного аналізу

Кожна самостійна наука має свій предмет дослідження, свій метод пізнання, свою систему понять, категорій, термінологію тощо.

Основу науки становить предмет, а метод має вторинне, підпорядковане відносно предмета значення.

Між предметом науки і методом існує зв’язок: “що”, “як”.

Предмет науки, всебічно відображаючи реально існуючий світ, об’єктивний

за своєю природою. Метод науки нарівні з об’єктивною стороною характеризується і суб’єктивним моментом, оскільки мислення – з ним безпосередньо зв’язане пізнання, а отже, і метод – є елементом суб’єктивної діалектики.

Предметом економічного аналізу є діяльність підприємства, його підрозділів, а також інших господарських формувань, спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат.

Із означення предмета економічного аналізу випливає, що аналіз

має справу з процесами і кінцевими виробничо-фінансовими результатами господарської діяльності підприємств.

Під господарською діяльністю розуміють весь комплекс діяльності в області виробництва і реалізації продукції, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, технічного прогресу і соціального розвитку виробництва.

При означенні предмета економічного аналізу відзначалось, що процеси господарської діяльності та її кінцеві результати складаються під впливом об’єктивних зовнішніх чинників. Постійно впливаючи на господарську діяльність, вони відображають, зазвичай, дію об’єктивних економічних законів. В ринковій економіці – це, насамперед, закони товарного виробництва(головним чином, закон вартості), закони попиту і пропозиції тощо.

Категорії економічного аналізу – це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До таких належать, наприклад: фактор, резерв, модель, результативний показник, відсоток, фінансовий результат, капітал, активи, зобов’язання, леверидж та ін.

Розглянемо зміст деяких категорій економічного аналізу.

Слово “резерв” походить або від французького “reserve”, що в перекладі означає “запас”, або від латинського “reserve” – “зберігати”.

В спеціальній літературі і в практичній діяльності “резерви” використовуються у подвійному значенні:

Резерви – наявні запаси або можливості, призначені для використання, або такі, що можуть бути використані.

Резерви – не використані (в сфері матеріального виробництва) трудові, матеріальні, технічні і фінансові ресурси, які можуть бути

Використані додатково або більш ефективним способом в результаті удосконалення техніки, технології, покращення організації праці, механізації і автоматизації виробництва, зниження норм витрат матеріальних ресурсів, скорочення простоїв та здійснення інших організаційно-технічних заходів.

Класифікація виробничих резервів:

– за виробничими ознаками виділяють внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, загальнодержавні резерви;

– за ознакою часу резерви поділяються на поточні і перспективні;

– за стадіями життєвого циклу виробу виділяють резерви на стадіях передвиробничої, виробничої, експлуатації і здавання на брухт (останні дві стадії стосуються переважно виробництва продукції, що відноситься до основних фондів);

– за стадіями процесу відтворення резерви бувають у сфері виробництва і у сфері обігу;

– за характером впливу на результати виробництва резерви поділяються на екстенсивні (додаткові ресурси) і інтенсивні (більш повне використання ресурсів);

– за способом виявлення резерви поділяються на явні і приховані;

– за способом реалізації резерви поділяються на використані і невикористані;

– за елементами виробничого процесу виділяють резерви використання робочої сили, засобів праці і предметів праці.

З поняттям “резерв” тісно пов’язано поняття “фактор”. Власне за допомогою дослідження впливу факторів на результативний показник виявляються і оцінюються резерви виробництва.

Під фактором в аналізі розуміють умови досягнення певного господарського результату, який характеризується відповідним показником, або ж причини, які впливають на цей результат.

Класифікація факторів:

– за можливістю вимірювання фактори поділяються на такі, які можна виміряти (кількісні), і такі, які неможливо виміряти методом економічного аналізу (якісні);

– за ступенем спільності для різних підприємств фактори поділяються на загальні (характерні для всіх підприємств) і специфічні (характерні для галузі і навіть окремого підприємства);

– за терміном дії фактори поділяються на постійні (діють впродовж всього досліджуваного періоду), тимчасові (діють протягом частини періоду), а також випадкові для нормальної роботи підприємства;

– за характером причин, що відображаються факторами, вони поділяються на об’єктивні (не залежать від підприємства) і суб’єктивні (залежать від підприємства).

Крім зазначених вище ознак фактори поділяються на зовнішні і внутрішні, екстенсивні та інтенсивні, основні і другорядні, прямі і непрямі, складні(комплексні) і прості.

Поняття “фактор” розглядається у нерозривному зв’язку з поняттям “результативний показник”.

Зазначені поняття відображають відповідно такі категорії діалектики, як “причина” і “наслідок”.

Виявлення ланцюжка причинно-наслідкових зв’язків дуже важливе в економічному аналізі і особливо у пошуку резервів виробництва.

Фактор (причина) завжди дієвий; він є свого роду джерелом розвитку, руху і тому незмінно породжує наслідки.

В економічному аналізі слід завжди виходити із передумови: одне і теж явище у одному випадку може бути фактором, а в іншому – результативним показником (наслідком). Так, прибуток за інших рівних умов є фактором (причиною) зміни рівня рентабельності, а відносно величини собівартості прибуток є наслідком, тобто рівень прибутку від реалізації продукції залежить від величини затрат.

Фактори можуть бути кількісними і якісними, основними і неосновними, внутрішніми і зовнішніми. Основними факторами (елементами) виробничого процесу є робоча сила, засоби праці і предмети праці.

Модель – це відображення, аналог явища або процесу в основних, суттєвих для цілей дослідження рисах. Модель повинна врахувати всі можливі взаємозв’язки, закономірності і умови розвитку, щоб на її основі можна було виконати дослідження.

Будь-яка модель повинна в першу чергу виконувати аналітичну і прогностичну функції, без яких побудова її була б недоцільною ні для теорії і тим більш для практичного використання.

В економічних дослідженнях модель замінює неіснуючий процес (явище, об’єкт) і тому стає єдиним інструментом перевірки гіпотези про розвиток процесу (об’єкта, явища).

За характером взаємозв’язків показника, що аналізується, з чинниками, що визначають його рівень, всі економічні моделі можна поділити на дві групи: детерміновані і стохастичні (імовірні).

До детермінованих відносять ті моделі, результат реалізації яких повністю і однозначно визначений набором заданих параметрів (балансові моделі, моделі оптимального планування).

Стохастичні моделі описуються ймовірними (стохастичними) залежностями (кореляційні моделі, виробничі функції). Вони грунтуються на теорії ймовірності.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.




Предмет і категорії економічного аналізу