ПРИКМЕТНИКИ ЗБІЛЬШЕНОЇ КІЛЬКОСТІ ОЗНАКИ

ПРИКМЕТНИК

4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

ПРИКМЕТНИКИ ЗБІЛЬШЕНОЇ КІЛЬКОСТІ ОЗНАКИ

Збільшена кількість ознаки, передана прикметником, означає порівняно з уявно прийнятим еталоном вищий ступінь її концентрації в предметі. Процес кількісної модифікації ознаки відбувається у сфері суфіксального та префіксального словотвору, де афікси, приєднуючись до прикметників помірного ступеня якості, виконують роль прислівників дуже, трохи та ін., тобто виступають своєрідними предикатами, які вказують на кількість

ознаки, вираженої твірною основою, напр.: широченний – дуже широкий, хитрючий – дуже хитрий, злющий – дуже злий, завеликий – більший, ніж звичайно потрібно, задовгий – трохи довгий, довший, ніж звичайно потрібно.

Кількісний вияв ознаки має неоднаковий ступінь її градації, тому передача граматичних значень формами прикметників, що відтворюють вимір ознаки предмета, здійснюється кількома парами опозицій з мовно-вираженою похідною формою, бо супротивна форма помірного ступеня ознаки

є нульовою, прихованою: на її основі утворюється маркований член ознакової парадигми, напр.: холоднючий<холодн-(ий) +-юч-, архіважливий< архі – + важливий.

Оскільки об’єктивна кількість ознаки в позамовній дійсності є різною, ад’єктиви, що словесно її відтворюють, становлять неоднакові як за будовою, так і за семантикою граматичні одиниці. Частина з них передає ознаку, якою наділений предмет у значній кількості. Це семантико – граматичне значення вносять у структуру слова суфікси – єнн-, – єзн-/-єлєзн-, – уч-, – ущ-, – ач-, напр.: височенний, страшенний, товстенний, глибочезний, важчезний, широчезний, довжелезний, холоднючий, худючий, жирнючий, хитрющий, жирнющий, багатющий, добрячий. Усі суфікси виконують ідентичну семантичну функцію: формують спільну для всіх міру кількості ознаки. Останнє зумовлює наявність серед прикметників названого змісту паралельних еквівалентних форм, які виникли на грунті спільнокореневих твірних основ, напр.: здоровенний і здоровезний, товстенний і товстезний, височенний і височезний, старенний і старезний, глибоченний і глибочезний, товстючий і товстющий, холоднючий і холоднющий, злючий і злющий, поганючий і поганющий, худючий і худющий.

Прикметники не розрізняються послідовно за належністю до стилів мови. їх розмежування грунтується на суб’єктивній оцінці мовця, його нейтральному або позитивному чи негативному ставленні до висловленого. Незначний відтінок експресивного забарвлення, наявний у прикметниках на – енн-, може бути умовою розмежування ідентичних суфіксів, оскільки прикметники на – езн-/-елезн – мають чіткіше емоційно-оцінне забарвлення і здебільшого характерні для розмовно-побутового мовлення, пор.: “Пройшли мимо здоровенних довгих складів, що тяглися в темряві, як вулиця” (Г. Тютюнник); “Великий морок носився по хаті, а серед нього, наче біла гора серед чорної хвилі, хитався комин здоровенної печі” (Панас Мирний); “Хо вступає в здоровезну кам’яницю” (М. Коцюбинський); “Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем, з дубовим жолобом для худоби” (Л. Дмитерко). Негативний відтінок суб’єктивної оцінки фіксується у назвах значної кількості ознаки, утворених за допомогою суфіксів – уч-, – ущ-; прикметники, вживані в просторіччі, виділяються зниженим емоційним забарвленням, яке в лексемах на – ущ – виявлене більшою мірою, пор.: “…він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав полювати” (І. Франко); “Гуркоче грім, а буря злюча Дуби з корінням вирива” (М. Старицький); “А тарані привезено жирнющої, сало по пальцях тече” (П. Кочура); “Товстий крамар і собі приложив жирнючі та слиняві губи” (Панас Мирний).

У прикметниках із суфіксом – анн-, зрідка – енн-, надмірна якість ознаки предмета передана опосередковано, через лексичне значення твірних основ. Не відтворюючи в назві ту чи іншу природну ознаку, прикметники на – анн-, – енн – формують сему надзвичайної дії предмета або стану, у якому предмет перебував чи перебуває і які є його властивістю, напр.: нездоланний – який не можна здолати, подужати, аналогічно невблаганний, незрівнянний, нескінченний, але нескінчений; “Сміється з мене жах, глузує невблаганний з думок сполоханих моїх” (О. Олесь); “Калина червона – один з останніх дарунків пізньої осені і тому ні з чим незрівнянний…” (журн.).

Іноді об’єктивна кількість ознаки, виражена прикметником, стосується не всього предмета, а лише його якоїсь частини, що виділяється збільшеними розмірами, напр.: губатий – з великими губами; крисастий – який має широкі криси; м’ясистий – який має багато м’яса. Мовне відтворення цього явища здійснюють суфікси – аг-, – аст-, – ист-, – овит – разом з твірними основами іменників, які називають цю частину, напр.: зубатий, носатий, мордатий, лапастий, головастий, мускулястий, стеблистий, дуплистий, стовбуристий, дощовитий, грошовитий, соковитий. Лексеми ряду належать до класу якісних прикметників, оскільки їх ознака співвідносна з ознаками інших предметів, пор.: язикатий – язикатіший – найязикатіший, листатий – ластатіший – найлистатіший, працьовитий – працьовитіший – найпрацьовитіший, незважаючи на те, що базовим словом тут є не назва ознаки, а назва частини предмета, яка набуває збільшеної ознаки.

Незначне збільшення ознаки предмета передає префікс за – у складі похідних основ якісних прикметників, які здебільшого орієнтовані на відтворення об’ємних величин, напр.: заширокий – трохи широкий, ширший, ніж потрібно, аналогічно задовгий, завеликий, завузький, закороткий, залегкий. Словотворча функція префікса полягає в незначній модифікації семантики вихідного якісного прикметника і за своєю суттю аналогічна ролі суфіксальних морфем, відрізняючись від останніх тільки рівнем градації ознаки предмета. Такі ад’єктиви вживаються в розмовно-гюбутовому стилі, і на відміну від суфіксальних прикметників, де збільшена кількість ознаки передана в контексті експресивності, вони функціонують без суб’єктивної оцінки мовця, напр.: “…їзда залізницею була для неї задорога” (Н. Кобринська); “Треба так писати, щоб за допомогою ремарки, нехай іноді й задовгої, але точної і творчої, не тільки режисер, але й актор… міг правильно зрозуміти авторський задум” (О. Довженко); “Вперше чув такі докори грізні, А знав, що не дарма… і що жалі запізні” (М. Рильський); “Тихо підійшли (опришки) до муру і приставили драбину. Виявилось: закоротка” (В. Гжицький).

Надмірну кількість ознаки існуючих у природі об’єктів відтворює ряд прикметникових форм, складовою частиною яких є префікси над-, архі-, гіпер-, екстра-, супер-, ультра-, про-. У похідних прикметниках вони формують сему “занадто”, надмірно, надзвичайно”, яка в конкретних мовних одиницях виявляє себе у кількісному наростанні ознаки. Префікс пре – граматичного значення надмірної кількості не має, його функція тотожна функції суфіксів – енн-, – езн-/ – елезн-, – уч-, – ущ-, які вносять у семантику утвореного слова значення хоча й великої, але порівняно з префіксами над-, архі – і т. д. середньої кількості ознаки, пор.: багатющий – дуже багатий, пребагатий – дуже багатий і архі-,, багатий (розм.) – надзвичайно багатий. Однак у парадигму префіксальних значень надмірної ознаки він входить як початковий компонент її кількісної градації. Крім того, у структурі змісту якісних прикметників цей афікс формує відтінок експресивної насиченості, що відповідним чином впливає на сферу використання таких лексем, обмежуючи їх публіцистичним, розмовно-побутовим стилем, художньою літературою тощо, виключаючи можливість вжитку в термінології, напр.: “Кожне слово – це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови” (І. Цюпа); “На превелику силу вдалося врешті вибитися зі стрижня та наблизитись до берега” (М. Коцюбинський); “…віз похилився набік, один мішок розв’язавсь, і мірка – або й більше – пречистого та прегарного борошна пшеничного в калюжу пішла” (Б. Грінченко).

Прикметники з префіксом над – є мовним засобом передачі ознаки предметів, яку вони мають в занадто великій, надмірній кількості, семантично цей формант співвідносний з прислівником надмірно, напр.: надвисокий – надмірно високий, аналогічно надглибокий, надпотужний, наддовгий, надчистий.

У ряду префіксів, уживаних у складі назв занадто збільшеної ознаки, над – виділяється ще сферою функціонування та характером сполучуваних основ. Маркований член ознакової парадигми він утворює на основі прикметників, належних до слов’янської лексики, його сфера вжитку поширена на терміносистему сучасної української мови, напр.: “За надвисоких тисків метал стає текучим і з ним можна робити все, що завгодно” (“Наука і суспільство”); “Для дослідження глибоких і надглибоких свердловин розроблено трикомпонентний магнітометр” (журн.); “Успішно діє наддалекий міжміський телефонний зв’язок через штучні супутники зв’язку” (журн.).

Запозичені префікси архі-, гіпер-, супер-, ультра – орієнтовані на іншомовну лексику. Дублюючи певною мірою слов’янський префікс над-, вони зазнають стилістичного розмежування і на виході за сфери термінології здатні набувати відтінку експресивної насиченості, напр.: “Ти лицар і людина архіделікатна” (І. Драч); “Дід приймає їх суворо, з гіперолімпійським виглядом, не пропускає випадку й тут навчати” (Г. Хоткевич); “Ранкове сонце. Ультракорисні проміння. Благодать! Природу,- друзі мої, треба любити і знати” (журн.); “Він думає про те ультрасучасне місто, яке закладають поблизу Парижа…” (П. Загребельний); “Водій продуктового автофургона.,, здав назад і відчув, що двері його размальованої халабуди наткнулись на щось супертверде” (журн.).

Близькі за змістом прикметники з іншомовними афіксальними компонентами утворюють синонімічний ряд назв кількісної градації ознаки. Префікс архінайвищий вияв ознаки, вираженої прикметником, передає семою “надзвичайно”, напр.: архіобережний – надзвичайно обережний, аналогічно архіскладний, архінадійний, архікорисний, архібагатий, архібезглуздий; “Посадка культури кореня женьшеня – операція архістерильна” (журн.); “Геологічна історія точно ще не знає правдивої причини цих архідавніх підземних явищ” (О. Досвітній). Префікс гіперфункціонує як іншомовний корелят слов’янського префікса над – у похідних прикметниках відіменникового походження, напр.: “Гіперзвукові хвилі дозволяють досліджувати широке коло фізичних явищ у металах і напівпровідниках” (журн.); “Сіркоутворення… належить до категорії гіпергенних процесів” (журн.).

У похідних словоформах із префіксом супер-наростання ознаки виражене семою “найбільш, най-“, напр.: суперважкий – найбільш важкий, найважчий, аналогічно супертонкий, суперчистий, супереластичний; “Людина давно вже випередила звук, сідаючи в повітряний лайнер суперновітньої конструкції” (журн.); “…багато з того нового, що увійшло в наше життя, неможливим було б без… чистих та суперчистих речовин” (журн.); “…київські спеціалісти одержали тонке і супертонке базальтове волокно” (журн.).

Крайній, граничний вияв міри ознаки передають лексеми з префіксом ультра-, напр.: ультрависокий – винятково, рідкісно-високий, вищого немає, аналогічно ультра – пильний, ультрастійкий, ультраслабкий; “Завершено дослідження нових електромагнітних каскадних вимірювальних перетворювачів струму надвисокої та ультрависокої Напруг” (журн.); “Ультракороткі хвилі, а останніми роками мікрохвилі широко застосовують під час лікування запалених суглобів” (журн.); “Розміри ультратонких зрізів настільки малі, що за процесом різання доводиться спостерігати у мікроскоп” (журн.).

Зрідка функцію збільшеної ознаки може виражати іншомовний префікс екстра-; прикметник, утворений за допомогою цього форманта, передає ознаку предмета, який виділяється серед подібних йому якоюсь винятковою рідкісною властивістю, напр.: “Кремнійорганічні сполуки стануть на варті людського здоров’я у тих екстраординарних випадках, коли для врятування життя знадобиться штучний орган” (журн.).

Прикметники із слов’янським префіксом пра-, який за змістом відповідає прислівникові дуже, передають стан предмета за збільшеною часовою ознакою, напр.: прадавній – дуже давній, стародавній; “І вітер радісний повіяв, Зорю приносячи живу. У золотий прадавній Київ” (М. Рильський); “Посеред лісу простора галява з плакучою вербою і з великим прастарим дубом” (Леся Українка).

Префікс все-вносить у семантику похідного прикметника виняткову міру ознаки, напр.: всесильний – винятково сильний, нездоланний; всеосяжний – який охоплює все; “У одних вседосконалий, Всеблаженний світ; У багатих злото в касі, У газдів – стоги, Горщик, вічно повний каші, В бідного слуги” (І. Франко); “Спершу тобі розповім про всевишніх богів, і про небо, Та про основу речей…” (М. Зеров, перекл. Лукреція); “…пізнання – це перехід мислення від одиничного до загального, а потім – до всезагального” (журн.); “В кедровій в новій палаті цар не спить, Не їсть, не п’є, не гомонить. А мовчки долі, все – могучий, Дере порфіру на онучі” (Т. Шевченко).

Градація збільшеної міри ознаки предметів позамовної дійсності передається не тільки морфологічними засобами (синтетична форма), а й шляхом використання лексичних одиниць (аналітична форма). До назви помірної якості, якою є один з членів ознакової парадигми, додаються слова дещо, злегка, не дуже, трохи, дуже, надзвичайно, найбільш тощо, напр.: не дуже обізнаний, дещо похмурий, злегка посинілий, трохи невдалий, дуже різкий, найбільш придатний, надзвичайно вмілий.

Кількісний вияв ознаки предмета дістає своєрідну кваліфікацію в групах прикметників, утворених за допомогою суфіксів – еньк-, – есеньк-/-ісіньк-, – усіньк-. У структуру змісту похідної назви ці афікси вносять сему здрібнілості, градація якої в реальних об’єктах подана в зменшено – кількісних вимірах, тому міра якості ознаки, відтворена прикметником, акцентує увагу мовця на кількісно малих її формах. Поряд з кількісними параметрами якісної ознаки суфікси здрібнілості формують у прикметниках експресивно-оцінний відтінок, завдяки якому відтворюється суб’єктивно-експресивне ставлення мовця до ознаки предмета.

Прикметники із суфіксом – еньк – не становлять однотипного за кількісною ознакою ряду найменувань. Частина ад’єктивів називає невелику міру ознаки, яку має предмет, напр.: височенький – досить високий і маленький – невеликий за розміром, незначний за величиною. Здебільшого це прикметники, що вказують на зовнішні та внутрішні риси особи, властивості предмета, напр.: слабенький, гарненький, дрібненький, тоненький; “А Юлька… У білій сукні, синій шовковий поясок… така скромненька, бліденька…” (І. Франко); “Снігу не було, а мороз сильненький, земля попримерзала” (А. Кримський); “Прийшов начальник, чоловічок низенький, товстенький, з виду добродушний” (І. Франко).

Зрідка посилену щодо здрібнілості ознаку відтворюють прикметники, які вказують на величину, відстань тощо, напр.: огрядненький, височенький, важкенький, повненький. Однак чисто експресивну функцію суфікс – еньк – виявляє в поєднанні з твірними основами прикметників на позначення рис характеру, кольору, напр.: світленький, зелененький, слухняненький, лагідненький, низенький. Неповна ідентичність семантичної функції суфікса – еньк – у прикметниках викликана не стільки особливостями змісту твірних основ, скільки суб’єктивною оцінкою мовцем якогось об’єкта дійсності. Міра кількості ознаки, якою розрізняються її носії, не велика. Тому всі похідні на – еньк – як марковані члени ознакової парадигми формуються на однакових семантичних, морфологічних ї стилістичних засадах словотворення: твірні основи і суфікс указують на ознаку, немаркований член парадигми є якісним прикметником, напр.: свіжий – свіженький, легкий – легенький. У мовному вжитку прикметники із семою здрібнілої ознаки предмета є особливістю розмовно-побутового стилю, художньої літератури, напр.: “Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь; У тісто прибрався, Чимсь смачним напхався, В окропі купавсь” (Л. Глібов); “Як мати рідненька, то й сорочка біленька” (прислів’я).

Прикметники із суфіксами – есеньк-/-ісіньк-, – усіньк – передають посилений ступінь зменшеної ознаки і одночасно є носіями насиченої експресивності позитивного характеру, напр.: вірнесенький, тонесенький, тонюсінький, низесенький, гарнесенький, білісінький, молодюсінький, яснесенький тощо. За функцією суфікси рівноцінні прислівникам дуже, зовсім, напр.: дрібнесенький – дуже дрібний, дрібнюсінький – дуже дрібний. Похідні прикметники, утворені за допомогою цих ідентичних між собою формантів, еквівалентні за змістом, напр.: “І дрібнесенькі світляні блиски грали, як леліточки, по темній бронзовій правій щоці” (Леся Українка); “…кільце Сатурна поширюється до самої поверхні планети і складається з дрібнюсіньких частинок, які розсіюють здебільшого короткохвильове випромінювання” (журн.).

Прикметники, називаючи посилено зменшену міру ознаки, мають дуже вузьку сферу вживання. Коло сполучуваних основ визначається правилами семантичного порядку! маркований член парадигми відтворює вищий рівень градації ознаки, ніж існуючий на грунті твірної основи, напр.; малий – малесенький.




ПРИКМЕТНИКИ ЗБІЛЬШЕНОЇ КІЛЬКОСТІ ОЗНАКИ