Проблема людської сутності

Філософія посбіник

Тема 8. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

§ 2. Про сутність та існування людини

Проблема людської сутності

Метафізика людської сутності полягає в спробі описати підставу “людського” в людині. Інакше, феномен людства. Засадничим налаштуванням на розуміння “техніки” бути людяною – є амбівалентність буття сутності людини.

Амбівалентність в перекладі на українську означає “навколо” і “сила”. Це одночасність переживання протилежних почуттів. Тобто неможливість віддати перевагу чомусь одному,

обрати (відкинути) протилежне. Це уникає зведення єдиного (чистоти – порожнечі) в людині до одиничного, що загрожує безкінечним віднесенням до конкретної лінії і редукціоністським витлумаченням людини.

Специфіка “людського” в тому, що її підвалини є одночасно історичними і трансцендентальними. Умова самотворення себе як людини міститься і в спонтанному відношенні і свідомому (небайдужому) прагненні до підстави. Людина, щоб бути людиною, має і перебувати, і змінюватись. Вона розумом упізнає дійсність, причетність до істинного і виявляє свою сутність зовнішньо аморфним (бездієвим) спо-собом.

Вона усвідомлює, що не досягне підстави, проте, починаючи з себе (емпіричного Я), спирається на буття сутності (трансцендентне) і так звільняє місце невимірному в собі (трансцендентальному Я). Постійна оберненість “через себе” чи діяння “на межі” забезпечують надлишковість підстави сутності людини бути вираженою знову і знову (завжди) і одночасно її невловимість (однозначне втілення). Отже, буття людського перебуває у стані незворотного становлення, над людськими ситуаціями і обставинами, що склались, і крізь відображення своєї сутності (перехід із стану до структури буття), втілює свободу специфічно людського.

Підстава людської сутності є парадоксальною. Приймаючи множинність виявів людської сутності в себе, людина виявляє стійкий без-смертний досвід і реалізує безперервність єдиного (миттєвого) буття своєї сутності. Незведеність сутнісного різноманіття до “останнього слова”, до конкретного виміру відображає формальність (всезагальну необхідність) меж людської сутності, що виявляється у кожному вчинку, кожній думці кожного живого носія світу.

Метафізика людської сутності засвідчує, що людство стверджується суперечливо, водночас споконвіку є єдиним. Воно втілене у невтомній спробі людини стати “вічною людиною” на противагу людини вічності (увічненому індивіду).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


Проблема людської сутності - Довідник з філософії


Проблема людської сутності