Проблеми української культури на початку XXI ст

Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

§ 34. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

7. Проблеми української культури на початку XXI ст.

Докорінна перебудова українського суспільства характеризувалася ускладненнями в багатьох аспектах його життя, зокрема у сфері культури. Постійною проблемою розвитку культури є її обмежене фінансування, що насамперед веде до скорочення мережі її установ. Україна – батьківщина видатних оперних і балетних майстрів мистецтва.

Брак коштів і відсутність стійких традицій меценатства призволять до

розладу роботи значної частини творчих колективів. У все складніших умовах функціонує народна культура. Нині

 Проблеми української культури на початку XXI ст

Вікторія Лук’янець

Поступово занепадають культурні установи на селі, які раніше підтримували колгоспи й радгоспи.

За відсутності державної підтримки культура змушена комерціалізуватися, що заради прибутків призводить до потурання низьким смакам. Так звана масова культура заполоняє серця й душі глядачів сценами насилля, розбещеності, формує бездуховність

і забобонність. Відсутність у більшості населення імунітету до проявів такої антикультури створює серйозну загрозу для духовного здоров’я нації. Цю загрозу може усунути інтелігенція. Саме вона прищеплює народові хороші смаки, навчає розуміти й сприймати високу культуру. Проте інтелігенція нині деморалізована жалюгідними умовами існування, низькою заробітною платою. Через це сфери її діяльності втрачають суспільний престиж. Середній вік працівників науки, освіти, культури неухильно зростає. У 2008 р. середній вік наукових працівників НАН України перевищив 50 років, а докторів наук – 62 роки. Культура, освіта, наука все гостріше потребують кадрового оновлення.

…Широкими як ніколи є міжнародні контакти української культури, а не означає, що вона цікава для світу і здатна відгукуватися на світові імпульси, які спонукають до виходу на нові творчі горизонти. У нас ще зберігається ефективна система мистецького навчання, з надр якої виходить достатньо талановитої творчої молоді, якій тільки треба забезпечити можливість працювати в рідній культурі. Ми є однією з небагатьох країн Європи, де народна мистецька культура – не предмет спогадів чи музейного догляду, а реальність життя мільйонів людей. А це і величезний резерв для професійної творчості, і неабияка величина в загальному культурному потенціалі нації, яка постійно народжує нові й нові таланти.

За нинішніх умов глобалізації та загроз нівеляції навіть могутні культури вдаються до різних форм самозахисту. Тим більше Україні потрібна продумана система заохочення й підтримки української національної продукції в усіх сферах культури, розумний протекціонізм, який не порушував би інтересів людей інших національностей.

…Хотів би наголосити на двох найважливіших тенденціях, які істотно впливають на розвиток нашого суспільства, нашої держави. Першою тенденцією є те, що світ дедалі більше використовує науково-інформаційні технології… Друга тенденція – глобалізація. Це означає, що конкурентність, суперництво націй, країн, держав набуває глобального, загальнопланетарного характеру й охоплює буквально всі сфери життя. У майбутньому ми, мабуть, матимемо три групи держав залежно від їхньої конкурентоспроможності. Першу утворюватимуть ті, що спроможні продукувати технології, які набуватимуть глобального поширення. Це будуть панівні держави, нації. До другої групи належатимуть держави, здатні принаймні ефективно використовувати ці технології. І третя група – держави, які не зможуть ні першого, ні другого, і тому опиняться на узбіччі людського прогресу. Головним критерієм, визначальною умовою приналежності країни до певної групи буде рівень інтелектуального розвитку всієї нації і кожного громадянина зокрема…




Проблеми української культури на початку XXI ст