Продовольча проблема

Продовольча проблема – складне теоретикотрактичне завдання щодо забезпечення продовольством (загалом або його окремими видами) всього чи частини населення окремої країни або регіону світового господарства, не вирішення якої призводить до недоїдання, голоду та демографічної кризи або депопуляції населення, а отже, до соціально-економічної і політичної нестабільності. З цією проблемою людство стикається на всіх етапах свого існування. Так, за первіснообщинного ладу П. п. і така найгостріша її форма, як голод, були пов’язані з надзвичайно

низьким рівнем розвитку продуктивних сил і суспільного поділу праці; у рабовласницькому суспільстві масове голодування рабів було зумовлене передусім їх жорстокою експлуатацією з боку рабовласників, а вільних селян – несприятливими погодними умовами та борговою залежністю від великих землевласників; за феодалізму – як погодними умовами, так і пануванням феодальної власності на землю і відносинами експлуатації; на нижчій стадії розвитку капіталізму (початок XVI – кінець XIX ст.) – процесом первісного нагромадження капіталу (див. Первісне нагромадження капіталу) та пануванням індивідуальної
(приватної) капіталістичної власності з притаманними їй відносинами експлуатації, недостатньою організованістю і низькою самосвідомістю найманих працівників тощо. Внаслідок цих причин у Росії у XVIII – на початку XX ст. майже кожен другий рік був голодним. На вищій стадії капіталізму не вирішення П. п. переважної більшості населення у слаборозвинених країнах світу зумовлено як низьким рівнем розвитку технологічного способу виробництва, високою народжуваністю, так і домінуванням експлуататорських типів і форм власності; у розвинених країнах світу – недостатнім рівнем соціалізації економічної системи, зокрема надмірною поляризацією в доходах, відсутністю виваженої соціальної політики держави та іншими чинниками. Теоретично П. п. в цих країнах завдяки високому рівню розвитку продуктивних сил може бути повністю вирішена, що суперечить теорії Мальтуса (див. Мальтузіанство; Народонаселення) та позиції сучасних мальтузіанців. Практичне вирішення цієї проблеми вимагає усунення причин голоду, передусім ліквідації масового безробіття, значного зменшення нерівності в доходах через механізм прогресивного оподаткування, посилення соціалізації капіталістичної власності на засоби виробництва та результати праці, проведення соціальної політики держави в інтересах найманих працівників. Такі заходи щодо вирішення П. п. є актуальними і для України з часу проголошення її незалежності (див. Продовольча криза). Загалом споживання продовольства на душу населення у країнах, що розвиваються, у 1961 – 1963 становило 1960 ккал, у 1990-1992 – 2520, у 2010 (згідно з прогнозами) – 2730; в Африці (на південь від Сахари) – відповідно 2100, 2040, 2170; у Східній Азії – 1750, 2670, 3040; у Південній Азії – 2030, 2300, 2450; у розвинених країнах світу – 3020, 3330, 3470. З огляду на ці показники Україна 1990 була однією з найбагатших країн світу, оскільки цей показник перевищував 3500 ккал.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


Продовольча проблема - Економічний словник


Продовольча проблема