Промисловість будівельних матеріалів

РОЗДІЛ III. ГОСПОДАРСТВО

Тема 10. Промисловість будівельних матеріалів

1. Галузева структура. Фактори розвитку і розміщення галузі. Сировинна база

Будівельний комплекс включає виробництво будівельних матеріалів, капітальне будівництво й обслуговуючі їх галузі. Рівень розвитку будівництва свідчить про економічний розвиток країни та рівень життя її населення.

Будівельний комплекс – це складна міжгалузева система, кожна з галузей якої є сукупністю підприємств і організацій, що виробляють будівельні матеріали і здійснюють

виробниче, культурно-побутове, житлове та інші види будівництва.

Складовими частинами будівельного комплексу є виробництво будівельних матеріалів і власне будівництво.

Промисловість будівельних матеріалів поєднує галузі видобувної промисловості (природні камені та нерудні матеріали), обробної промисловості (збірний залізобетон, азбоцементні вироби та ін.), змішані підгалузі, що займаються як видобутком, так і обробкою сировини й матеріалів.

За картою “Промисловість будівельних матеріалів”

в атласі знайдіть родовища вапняку, крейди, мергелю, граніту, лабрадориту. Як ви вважаєте, для виробництва яких будівельних матеріалів ці корисні копалини є сировиною?

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 49. Піщаний кар’єр

– Продукція галузі різноманітна й потрібна всюди. Її можна поділити на такі групи: стінові матеріали (цегла, гіпсові, бетонні, шлакобетонні

Панелі); в’яжучі матеріали (цемент, гіпс); покрівельні матеріали (шифер, черепиця, руберойд, толь); будівельне скло, кераміка, фаянс, різноманітні ізоляційні, облицювальні матеріали, у тому числі природного походження.

Основою сировинної бази промисловості будівельних матеріалів є корисні копалини: мергель, вапняк, доломіти, глина, пісок (мал. 49), крейда. У цій промисловості використовуються відходи різних виробництв, застосовуються широкі міжгалузеві зв’язки (схема 24).

Схема 24

Схема міжгалузевих зв’язків виробництва будівельних матеріалів

 Промисловість будівельних матеріалів

Фактори розміщення підприємств галузі

1. На сировину орієнтуються підприємства з видобутку й первинної обробки піску, щебеню, гравію, виробництва цементу, вапна, гіпсу та стінових матеріалів.

2. На споживача орієнтується виробництво залізобетонних конструкцій, будівельного і віконного скла, шиферу та ін. (тобто виробництво крихких, незручних у транспортуванні товарів).

2. Географія підприємств галузі

Одна з провідних галузей промисловості будівельних матеріалів – цементна. Вона є матеріаломісткою і тому розміщується біля родовищ мергелю, вапняків, доломітів, крейди. Крім цього, цемент також виробляють з відходів чорної металургії – шлаків. Найбільшого розвитку цементна промисловість досягла в таких районах: Донбасі (Амвросіївка, Краматорськ), Харківській області (Харків, Балаклія), Придніпров’ї (Кривий Ріг, Дніпродзержинськ), Західному (Кам’янець-Подільський, Івано-Франківськ, Здолбунів), Львівській області (Миколаїв).

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій орієнтується на споживача. Бетон – це сучасний будівельний матеріал, виготовлений із гравію (дрібних камінців), піску й цементу. При змішуванні з водою бетон утворює щільну масу, яка стає твердою за кілька годин. Якщо до бетону додати сталеві стрижні, вийде надзвичайно міцний залізобетон. Підприємства цієї галузі промисловості забезпечують будівництво стіновими панелями, блоками для фундаментів будівель тощо. Найбільші з них розміщені у великих містах: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Кривому Розі, Запоріжжі, Маріуполі, Вінниці, Калуші та інших містах.

Одним із основних стінових матеріалів є цегла. Сировина для виробництва цегли є майже скрізь, тому виробництво орієнтується в розміщенні на споживача. Цегельних заводів в Україні близько 200, але великих підприємств лише десять. Вони розташовані у Києві, Артемівську, Сєвєродонецьку, Івано-Франківську, Харкові та інших містах.

Глиняну цеглу виробляють у Запоріжжі, Івано-Франківську, Коломиї, Чернівцях, Донецьку (мал. 50), Вінниці, Львові. Виробництво силікатної цегли налагоджено в Дніпропетровську, Красному Лимані, Кривому Розі, Черкасах та інших містах. Керамзитові та термозитові (шлакова пемза) блоки виробляють у Керчі, Одесі, в населених пунктах Житомирської, Київської, Львівської, Харківської областей.

Теплоізоляційні вироби випускають на підприємствах в Ірпені, Запоріжжі, Донецьку, Маріуполі.

Найбільші підприємства будівельного скла знаходяться в Артемівську, Лисичанську (склоробні заводи), Попасній, Костянтинівці, Львові, Запоріжжі, Бережанах.

Багато підприємств України виробляють будівельну кераміку, каналізаційні труби, плитку для підлоги, фасадну кераміку. Сировиною для цієї продукції є вогнетривка глина. Основні центри – Харків, Київ, Славутич, Артемівськ, Слов’янськ.

Облицювальні матеріали природного походження – граніт, лабрадорит, габро – видобувають і переробляють у Житомирській області. Унікальні запаси каоліну (білої глини) розробляють відкритим способом на Житомирщині (Баранівка, Кам’яний Брід), у Закарпатті (Берегове), Хмельницькій (Полонне) та Вінницькій областях.

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 50. Донецький цегельний завод

3. Проблеми й перспективи розвитку галузі

Однією з проблем будівельної галузі є застарілі технології та недосконалість очисних споруд, тому підприємства галузі завдають шкоди навколишньому середовищу. Особливо небезпечні підприємства цементної промисловості.

У перспективі передбачається реконструкція технічної бази промисловості будівельних матеріалів, подальші механізація та автоматизація технологічних процесів, розширення випуску нових будівельних матеріалів, ефективних збірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій, а також комплексне використання сировини, підвищення якості виробів для будівництва. Географія галузі розширюватиметься з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей України, забезпечення повного виконання обсягів будівельно-монтажних робіт.

Географічна задача 22

Менеджеру-логісту будівельної компанії, який одержав замовлення на будівництво житлового будинку, необхідно продумати маршрути до найближчих міст, де є підприємства – постачальники будівельних матеріалів (за атласом). Намалюйте схему та поясніть свій вибір маршруту.

Приклад 1. “Побудувати” будинок у Павлограді.

 Промисловість будівельних матеріалів

2. “Побудувати” будинок у Корсунь-Шевченківському (Черкаська область).

3. “Побудувати” будинок у Червонограді (Львівська область).

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте галузеву структуру промисловості будівельних матеріалів.

2. Назвіть основні райони видобутку сировини для галузі.

3. Які галузі промисловості будівельних матеріалів тяжіють до споживача? Назвіть основні центри їх розміщення.

Довжина волокон буває різною – від 10 до 60 мм. Бавовняне волокно тонке, але дуже міцне, воно дешеве, добре фарбується. Із бавовни одержують тонку, рівномірну і міцну пряжу, з якої виробляють найрізноманітніші тканини – від найтонших батистів до товстих оббивних. Текстильні волокна одержують також зі стебел і листя рослин. Такі волокна бувають тонкими (льон) і грубими (пенька, джут). Вовна – волокна волосяного покриву деяких тварин (до 95 % дає вівця). Вовна легка, погано проводить тепло і гарно проводить вологу. Натуральний шовк одержують з кокона гусениці шовковичного шовкопряда.

Хімічні волокна. Такі волокна виробляють із природних полімерів, головним чином целюлози, яку одержують з дерева, соломи тощо (таке волокно називають штучним), та із синтетичних полімерів (синтетичне волокно). Із 1 м3 деревини ялини можна одержати 1500 м віскозної тканини. Це дуже багато, бо шовкопряд за своє життя дає тільки один кокон, з якого можна отримати шовкову нитку завдовжки 700 м, а з найкращої вівці можна одержати 6-7 кг вовни на рік.

Ефективним є виробництво тканин на комбінатах, де послідовно поєднуються такі виробництва, як прядіння, ткацтво та обробка. Первинна переробка сировини тяжіє до її джерел (відходи переробки з льону сягають 80 %, а вовни – 50 % від первісної ваги). Кожну з наступних стадій можна здійснити на окремих прядильних, ткацьких або оздоблювальних фабриках. Тоді витрати на транспорт кожної з них підвищуватимуть вартість готового виробу. Отже, вигідніше поєднати стадії текстильного виробництва на одному комбінаті.

Географічна задача 23

Доопрацюйте схему міжгалузевих і внутрішньогалузевих зв’язків легкої промисловості.

– Підприємства якої з галузей легкої промисловості працюють у вашому місті? Яку продукцію вони виробляють? Чи користується вона попитом споживачів?

 Промисловість будівельних матеріалів

Поясніть на прикладах ці взаємозв’язки. Зазначте галузі легкої промисловості, що працюють: а) тільки на вітчизняній сировині; б) на вітчизняній та імпортній сировині; в) тільки на імпортній сировині.

Фактори розміщення підприємств галузі

1. Підприємства галузі тяжіють до споживача, тому розміщені всюди. Вони невеликі й не потребують багато енергії та води.

2. На підприємствах галузі працюють переважно жінки. Галузь трудомістка, що дає змогу повніше використовувати трудові ресурси в районах важкої індустрії, на підприємствах якої зайняті переважно чоловіки.

3. Деякі підприємства, особливо первинної переробки льону та вовни, тяжіють до сировини, тому що відходи під час первинної переробки льону складають 80 %.

2. Географія легкої промисловості

Текстильна промисловість виробляє різні тканини (мал. 51). Залежно від сировини виділяють такі підгалузі: бавовняна, вовняна, шовкова, лляна.

Бавовняна промисловість працює на девізній сировині. Найбільші підприємства розміщені в Херсоні, Тернополі, Донецьку, Макіївці, Нововолинську. Вовняна промисловість представлена великими підприємствами в Чернігові, Донецьку, Сумах, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Косові, що працюють на місцевій та імпортній сировині. Виробництво килимів зосереджене в Києві, Черкасах, Богуславі. Шовкова промисловість виробляє натуральний, штучний та синтетичний шовк. Натуральні шовкові тканини виготовляють з імпортної сировини, штучні – з вітчизняної віскози, синтетичні – з хімічних волокон місцевого виробництва. Головними центрами шовкового виробництва є Київ, Черкаси, Луцьк, Лисичанськ. Підприємства лляної промисловості знаходяться в Житомирі, Рівному: саме у цих областях вирощують сировину для підгалузі.

Трикотажна промисловість займається виробництвом в’язаних тканин та виробів з них (верхній одяг, светри, білизна, панчохи, шкарпетки). Такі підприємства є в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську, Житомирі, Мукачеві, Чернівцях, Полтаві, Мелітополі, Маріуполі та інших містах.

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 51. Продукція текстильної промисловості

– Користуючись табл. 12 у “Додатку”, назвіть основні види продукції легкої промисловості.

Простежте динаміку виробництва за останні 5 років. Зробіть висновки.

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 52. Швейний цех

Швейна промисловість присутня майже в усіх обласних центрах України. Її продукцією є готовий одяг (мал. 52).

Виробництво натуральних та штучних шкір зосереджено у Києві, Львові, Бердичеві, Івано-Франківську, Василькові, Вознесенську, Одесі. Підприємства взуттєвої промисловості працюють у Києві, Харкові, Луганську, Одесі, Львові, Запоріжжі, Ужгороді та у багатьох інших містах України. На підприємствах займаються обробкою натуральних шкір, виробляють штучні замінники шкіри, а також шиють з них різноманітні вироби – верхній одяг, взуття, рукавички, сумки.

3. Проблеми та перспективи розвитку галузі

За останнє десятиріччя легка промисловість зазнала значного спаду виробництва. Більша частина підприємств має застаріле обладнання і технологію виробництва, крім того, вітчизняна сировинна база розвинена слабко (більша частина сировини привозилася з республік колишнього СРСР). Україну заполонив потік дешевої імпортної продукції (Туреччина, Китай, Польща). Ефективність підприємств галузі досить низька, що зумовлено низкою причин: товари легкої промисловості України значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; витрати на виробництво продукції вищі за прийняті на світовому рівні.

Легка промисловість – найбільш дінамічна галузь, яка має враховувати швидку зміну моди, смаків, вчасно адаптуватися до специфіки масового ринкового попиту на її вироби.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях, розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільними є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва досі імпортованих поліуретанових композицій для взуттєвої галузі. Важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі вдосконалення виробничих відносин, впровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

– Як ви вважаєте, які заходи потрібні для підтримки вітчизняних виробників продукції легкої промисловості?

Соціогеографічний практикум 11

Ціна тканини залежить від частки хімічних волокон у її складі, від якості, гігієнічності (здатності вбирати вологу і давати шкірі “дихати” ), торгової марки. Ціну взуття багато в чому формує якість сировини (натуральна шкіра не втрачає форми після висихання, набуває форми стопи, “дихає” тощо).

1. Які переваги мають натуральні, синтетичні й змішані тканини? Які тканини дешевші? Чому? Які гігієнічніші? У чому полягають переваги натурального хутра, взуття з натуральної шкіри?

2. Укажіть, які властивості повинні мати тканини, з яких шиють: літню сукню; теплий светр; натільну білизну; гардини; зимовий верхній одяг; постільну білизну. Які тканини мають такі властивості?

3. Одяг виробництва яких підприємств (вітчизняних чи закордонних) переважає у вашому гардеробі? Чим пояснюється ваш вибір? У чому проблема підприємств легкої промисловості України? Як її вирішити?

4. Яку продукцію випускають підприємства місцевої легкої промисловості? Який фактор розміщення підприємств при цьому враховується?

4. Художні промисли

Упродовж століть десятки й сотні тисяч майстрів – килимарниці, вишивальниці (мал. 53), ткачі, гончарі, різьбярі по дереву, кістці та рогу, майстри декоративного розпису, склороби-гутники, ювеліри, ковалі, майстри лозоплетіння й художньої обробки шкіри та багатьох інших професій – створювали речі, необхідні людям у побуті. Кращі з них ми називаємо тепер творами народного мистецтва.

Із покоління в покоління передавалися таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів. Відомими центрами художніх промислів в Україні стали Опішня (художня кераміка, вишивка), Решетилівка (вишивка, килимарство, ткацтво), Кролевець (художнє ткацтво) (мал. 53), Петриківка (художні розписи), а також Косів, Богуслав, Гавареччина, Діхтярі, Глиняни, Клембівка та інші, де існували школи традиційного народного мистецтва.

Продукція художніх промислів користується попитом і в Україні, і за кордоном (різноманітні вироби з дерева та металу, вишивка, килими – експортна продукція).

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 53. Ткання кролевецьких рушників

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 54. Гуцульська народна іграшка

Народні художні промисли є невід’ємною складовою української культури. Вони увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам країни.

На сьогодні одним із найбагатших на розмаїття народних промислів сучасних осередків є Західна Україна. Художні вироби Гуцульщини (Косів, Яворів та ін.) здавна привертали увагу високою майстерністю, зокрема гуцульські декоративні топірці, пістолі, кріси, порохівниці, барильця; дерев’яний, переважно декоративний посуд, іграшки (мал. 54). Гуцульські майстри для прикрашання своїх виробів використовують техніку інтарсії та “пацьоркування” (інкрустування бісером). Крім того, Гуцульщина спеціалізується на виготовленні керамічних виробів, килимів, вишивці й ткацтві (мал. 53). Багата майстрами-різьбярами і Львівщина.

Дуже давнім українським промислом є килимарство. Функціонально існують три головні назви для килимових тканин: ковер, килим і коц. Різниця між ними може полягати в техніці, орнаменті, розмірі й призначенні. Сьогодні їх зазвичай розрізняють тільки за територіальним принципом: коври й килими походять із центрально – та північноукраїнських промислових осередків, а коци виготовляються вручну на заході, переважно на Гуцульщині. Ткацтво та килимарство були й залишаються найбільш розвиненими видами народних художніх промислів на Тернопільщині.

Найрізноманітнішим і найбільше представленим в Україні є гончарський промисел. Кожний район гончарського промислу мав свої локальні художні особливості, що залежали від природних властивостей матеріалів, технологічного рівня виробництва, місцевих традицій тощо. Майже кожен осередок було представлено талановитими майстрами – гончарами, які вирізнялися яскравою творчою індивідуальністю (мал. 55). їхні вироби – пишно оздоблені глечики, горнята, миски, полумиски, макітри, куманці, лембики, довжанки тощо – були окрасою українського народного житла так само, як рушники, обруси, килими.

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 55. Майстриня з Опішні

 Промисловість будівельних матеріалів

Мал. 56. Декоративний розпис

Неабияке значення в історії української культури мав декоративний розпис (мал. 56). Початок свого розвитку цей вид народного мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України. Одним з найвідоміших центрів, що славиться своєрідним мистецтвом розпису в Україні, є село Петриківка Дніпропетровської області, засноване 1772 року.

Ще одним унікальним явищем у декоративному мистецтві України є розпис великодніх яєць – писанок. Витоки цього мистецтва слід шукати у прадавніх віруваннях нашого народу. Якщо за часів язичництва писанку розписували до свята Весни, то за християнства – до Великодня, свята Воскресіння Христового. Залежно від регіону існують відмінності в композиції декору, кольоровій гамі, поділі поверхні писанок. Численні хрести та перехрещення символізують родючість; кільця та прямі лінії у свідомості наших предків асоціювалися з чоловічим та жіночим началами, кольорова гама відображала навколишню природу.

З огляду на необхідність збереження автентичності та унікальності народних промислів України, їх охорони та подальшого розвитку розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено Концепцію Державної програми збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів на 2006-2010 роки.

– Назвіть основні центри народних художніх промислів. Яку продукцію вони виготовляють? Які художні промисли є у вашому краї?

Контрольні запитання

1. Назвіть і поясніть фактори розміщення підприємств легкої промисловості.

2. Чому підприємства первинної переробки льону тяжіють до сировини? До чого тяжіють інші галузі легкої промисловості?

3. Наведіть приклади натуральних волокон. Що є сировиною для них? З чого виготовляють хімічні волокна? Чому виробництво хімічних волокон дешевше, ніж натуральних?

4. Поясніть, чому комбінат має більшу ефективність виробництва, ніж окремі фабрики.

5. Охарактеризуйте проблеми галузі. Які ви бачите перспективи розвитку легкої промисловості?

6. Розкажіть про художні промисли України.




Промисловість будівельних матеріалів