Промисловість

РОЗДІЛ III. ГОСПОДАРСТВО

Тема 3 . Промисловість

1. Промисловість як сфера матеріального виробництва

Промислове виробництво, або промисловість, – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. У промисловості працює понад 19,7 % населення, зайнятого у народному господарстві. Промисловість має надзвичайно важливе значення для економіки в цілому, тому що переозброює всі галузі й сфери економіки новою технікою, устаткуванням.

Промисловість – провідна галузь господарства, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує

потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах.

Промисловість поділяють на важку, яка виробляє засоби виробництва – машини, устаткування, сировину, паливо, електроенергію (група “А” ), та легку, яка виготовляє предмети споживання (група “Б” ). Важка промисловість включає електроенергетику, паливну, чорну і кольорову металургію, хімічну, машинобудівну, лісову, виробництво будівельних матеріалів. Частка важкої промисловості в загальному

обсязі промисловості становить понад 70 %. Легка промисловість включає легку і харчову.

За ступенем обробки предметів праці галузі промисловості поділяються на добувну (видобуток або заготівля сировини з надр, вод, лісів) й обробну (випуск кінцевої, готової продукції).

За радянський період розвитку економіки виробництво необхідних для промисловості машин (групи “А”) розвивалося найбільше, а його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2% (1989 p.). Частка виробництва групи “Б” (виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на збільшення виробництва товарів народного споживання.

Ці зміни мають і негативні риси, тому що головний їх чинник пов’язаний з високими темпами зниження виробництва групи “А”. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої власної сировинної бази або мають труднощі в її розвитку. Так, видобуток вугілля зменшився з 1989 по 2007 рік більш ніж в 3 рази. У чорній металургії видобуток залізної руди зменшився на 30 %, виплавляння чавуну – на 20 %. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії. Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Так, порівняно з 1989 р. виробництво тканин у 2007 р. зменшилося на 90 %, взуття – на 85 %.

– Розподіліть галузі та підгалузі промисловості на дві групи (за принципом: добувна, обробна): харчова, рибна, паливна, лісова, хімічна, добування залізорудної сировини, швейна, автомобільна.

Основні чинники зменшення темпів зростання промисловості в роки незалежності пов’язані із загальною економічною кризою – переходом від планової до ринкової економічної системи.

Проте Україна в європейському масштабі залишається значним виробником певних видів продукції: вугілля, залізної руди, прокату чорних металів, сталевих труб, цементу, мінеральних добрив, кальцинованої соди, продукції важкого машинобудування, верстатів, електротехнічної промисловості, сільськогосподарських машин та ін.

На сучасному етапі промисловість України перебуває на стадії реструктуризації. Реструктуризація промисловості являє собою процес пристосування підприємств та секторів економіки до мінливих умов конкуренції, нових напрямів ринкового попиту та державного регулювання. Реєструктуризація стала характерною рисою економічного розвитку у всіх країнах світу. У країнах з перехідною економікою реструктуризація промисловості є провідним механізмом модернізації старих неконкурентоспроможних підприємств з одного боку та інтеграції цих країн в регіональну та світова економіку – з іншого.

2. Місце і роль промисловості в господарстві України. Загальні показники розвитку промисловості на сучасному етапі

Промисловість є ключовою складовою господарства України, який визначає місце національної економіки в міжнародному поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності. В Україні 2007 р. частка промисловості у загальному обсязі випуску продукції становила 46,1 % (46,5 % 2006 p.).

Від розвитку промисловості залежить становлення інших секторів економіки країни. Для того щоб промисловість України була конкурентоспроможною, потрібно розвивати високотехнологічні виробництва, які значною мірою визначатимуть розвиток наукомістких та інформаційномістких видів діяльності, закладатимуть підвалини для формування економіки знань, сприятимуть зростанню частки високооплачуваної, висококваліфікованої праці. Темпи розвитку промисловості визначають якість та спрямованість економічного зростання країни в цілому.

2007 р. обробна промисловість разом з будівництвом та торгівлею були визначальними чинниками зростання в Україні. Цьому сприяли інвестиції (фінансові вкладення) в промисловість України. Підприємства металургії, хімічної, нафтохімічної промисловості були модернізовані,

– Яке значення має промисловість в економіці країни? На які групи поділяються всі галузі промисловості? Що виготовляють галузі важкої промисловості? Легкої промисловості?

Їх обладнання, виробничі лінії стали більш потужними, сучасними та ефективними, підвищилась якість української промислової продукції. Значний попит на виробниче обладнання з боку вітчизняних виробників, а також стабільність на внутрішньому ринку споживчих товарів позитивно впливають на розвиток промисловості. Стабільний розвиток будівництва і транспорту сприяє підвищенню попиту на продукцію машинобудування, металургійної, деревообробної промисловості, виробництво будівельних матеріалів і скловиробів. Наприклад, для того щоб побудувати будинок, потрібні металоконструкції, цегла, цемент та інші вироби, які виготовляються різними галузями господарства (мал. 19).

– Які ще вироби потрібні для будівництва будинку (мал. 19)? Які галузі господарства їх виробляють? Наведіть приклади взаємозв’язків галузей господарства у виробництві взуття, ліків, продуктів харчування.

 Промисловість

Мал. 19. Будівництво будинку

Існують і негативні чинники, які заважають розвитку української промисловості, насамперед:

Зростання вартості сировини на світовому ринку (нафти і газу, деревини, сільськогосподарської продукції); це, у свою чергу, призводить до зростання витрат підприємств та підвищення собівартості продукції вітчизняних виробників; посилення орієнтації промисловості на зовнішні ринки. Коливання попиту на зовнішніх ринках істотно впливає на металургію та хімічну промисловість України;

Поступове витіснення вітчизняних виробників та заміна продукції на імпортну. 2007 р. імпорт промислової продукції в Україну збільшився на 41,4 %, тоді як виробництво в промисловості України зросло лише на 10,2 %.

Сировинна продукція в загальному обсязі реалізованої продукції усієї промисловості 2007 р. залишалася домінуючою і складала 66,5 %, тоді як на інвестиційну продукцію припадало 15,4 %, а на товари тривалого користування – лише 1,3 %.

Останніми роками спостерігаються якісні зрушення в промисловості України. Насамперед, йдеться про досягнення високих темпів зростання промислового виробництва. Прискорення розвитку промисловості у 2007 р. стало одним з основних чинників економічного зростання в Україні. Як наслідок, протягом останніх п’яти років (2003-2007 pp.) середньорічні темпи зростання промисловості в 1,2 раза перевищували динаміку ВВП (9,6 % проти 7,8 %). Але проблема полягає в тому, що динаміка промислового зростання має нестійкий характер. Для того щоб зберегти та посилити позитивні зрушення в промисловості України, потрібні не тільки макроекономічна стабільність й поліпшення інвестиційного клімату, але й заходи щодо підвищення конкурентоспроможності українських виробників. Подальші перспективи зростання промисловості України залежать від спроможності виробників подолати суперечності розвитку та вміння вчасно й ефективно реагувати на зміну конкурентної ситуації як на світовому, так і на внутрішньому ринку.

3. Світові тенденції в зміні структури економіки

Сучасне суспільство – це суспільство науково-технічної революції. У наш час на перший план виступає наука з її ефективними пошуками нових технологій, нових матеріалів, нових джерел енергії. Пріоритетними стають так звані “високі технології” з використанням інформаційних, плазмених, мембранних, лазерних технологій. З’являються нові напрямки та галузі виробництва: електроніка, біотехнологія, робототехніка, нові конструкційні матеріали, альтернативні джерела енергії, інформаційні технології. Технології стають товаром, і на їх розробку спрямовуються величезні ресурси, зокрема наукові та фінансові.

Основними економічними співвідношеннями, що характеризують сучасні особливості структури світового господарства, є:

1) Співвідношення виробничої та невиробничої сфер. У найбільш розвинених країнах сьогодні у невиробничій сфері (або сфері послуг) зайнято 70-75 % населення, а у виробничій – 25-30 %. Світова тенденція полягає в подальшому зростанні такої нерівномірності: сфера послуг займає дедалі більшу частку в економіці, тоді як частка матеріального виробництва зменшується. За умов високих технологій і сучасної організації виробництва необхідна менша кількість працівників, які виготовляють усі необхідні товари.

Наука стає провідною ланкою науково-технічної революції. Вона працює в тісному поєднанні з виробництвом. Велике значення мають рівень витрат країни на науково-дослідницькі та конструкторські розробки. У провідних країнах світу частка витрат складає від 1,5 % до З % ВВП (Швеція – більш ніж 3 %, Японія, Швейцарія – близько 3 %, США та Німеччина – 2,7-2,8 %). Особливого значення у сучасному світі науки набувають інформаційні технології. З ними пов’язана поява нового товару – програмного забезпечення. У цілому інформація (зокрема телекомунікаційні технології) стає найбільш дорогим, динамічним, містким, оперативним товаром. Могутність держави сьогодні значною мірою визначається її впливом на світовий ринок інформації. Особливого значення набувають так звані ділові інформаційні послуги, які охоплюють широке коло питань – консультаційних (консалтинг), ринково-посередницьких (маркетинг), організаційно-управлінських (менеджмент), кредитно-фінансових (аудит), пошукових науково-технічних (венчурних) тощо.

2) Співвідношення першого і другого підрозділів господарства (І – виробництво засобів виробництва, II – виробництво предметів споживання). Світовий “стандарт”: близько 2/3 обсягів загального виробництва представляють другий підрозділ і лише 1/3 – перший підрозділ.

3) Частка галузей науково-технічного прогресу. Такими галузями є енергетика, хімія органічного синтезу (синтетичних матеріалів), складне й наукомістке машинобудування. Вони активно впливають на розвиток решти сфер, прискорюючи їхній розвиток і технічну модернізацію. Таким чином, чим більша частка галузей НТП у структурі промисловості, тим більш прогресивною є така структура й економіка в цілому. Для високорозвинених країн цей показник складає 60-66 %, для окремих (Японія, Південна Корея, Тайвань) – до 90 %.

Головним напрямом розвитку світової електроенергетики є пошук нових альтернативних джерел енергії та підвищення ефективності діючих підприємств.

Структура машинобудування в ході НТР зазнала істотних змін на всіх рівнях. Найважливіша зміна в структурі галузі – виокремлення електронної промисловісті у самостійну галузь. У транспортній галузі різко збільшилося значення автомобільної та авіаційної промисловості (особливо ракетно-космічної). Пріоритетна роль електронної, автомобільної та авіаційної галузей промисловості зумовлена високою вартістю їх продукції, а електронної та автомобільної, крім цього, – масовістю зі стійким попитом на їхню продукцію. Те саме спостерігається в електротехнічній промисловості з масовим виробництвом високовартісної продукції побутового призначення тривалого користування (холодильники, пральні машини, кондиціонери та ін.).

Електронна промисловість – найбільш наукомістка галузь сучасного машинобудування. Її характерною ознакою є те, що всі наукові розробки без зволікання впроваджуються у виробництво.

Найбільша частка (до 45 %) за вартістю загального обсягу продукції припадає на різні види обчислювальної техніки – від калькуляторів до найскладніших комп’ютерів. Комп’ютери виготовляє понад тисяча фірм, однак переважну їх частину виробляють 20-25 найбільших компаній світу. 2008 року компанія Hewlett-Packard (HP) стала найбільшим виробником комп’ютерів у світі. У машинобудуванні окремих країн електронна промисловість посіла провідні позиції (у Сінгапурі, Республіці Корея – це галузь спеціалізації, яка дає половину вартості всієї продукції промисловості в країні). У країнах з розвиненим машинобудуванням виробництво електроніки відсунуло деякі традиційні галузі машинобудування, його частка стала досить високою: за деякими оцінками, у США вона досягла 46 %, а в Японії – 40%.

Автомобільна промисловість – одна з найбільш високорентабельних, дохідних галузей світової обробної індустрії. У розвинених країнах термін використання автомобіля (пасажирського і вантажного) становить три – п’ять років, але ця тенденція пояснюється не фізичним зношуванням автомобіля, а моральним старінням (високий рівень життя дозволяє висувати високі вимоги до автомобілів – новизна, комфортність, безпека та ін.).

Автомобілебудування – один з головних споживачів сталі, листового скла, кольорових металів, каучуків і пластмас, продукції лакофарбової промисловості, підшипників. Останнім десятиліттям різко збільшилося використання благородних металів, безупинно зростає роль електронної техніки.

Авіаракетно-космічна промисловість (АРКП), так само, електронна, є найбільш наукомісткою галуззю промисловості. Спочатку АРКП формувалася як галузь військового характеру й лише згодом перейшла на виробництво цивільної продукції (авіалайнери, вертольоти, супутники зв’язку, метеоспутники). Розвиток галузі визначається розміром постійних військових замовлень держави, а також можливостями експорту авіаційної техніки в інші країни. Виробництво галузі не масове, а штучне. Так, щорічне виготовлення великих пасажирських авіалайнерів не перевищує 1 тисячі, вертольотів військового і цивільного застосування – 600-1200 одиниць на рік. Лише виробництво легких літаків (навчальних, спортивних, ділових та ін.) здійснюється у великих обсягах через значний попит на них і порівняно невисокі ціни (великий авіалайнер коштує 180 млн дол., а легкий літак – 20-80 тис. дол.).

Хімічна промисловість – друга після електронної провідна галузь індустрії, що забезпечує впровадження досягнень науково-технічного прогресу в усі сфери господарства. У хімічній промисловості збільшується частка наукомісткої продукції високої вартості (головним чином, переробні виробництва галузі). Найбільший вплив на розвиток господарства й повсякденне життя людини мають полімерні матеріали (30-35 % виробництва) та продукція їх переробки. Основна увага приділяється одержанню спеціальних пластмас із заздалегідь заданими властивостями. Такими стали композити, які в 4-5 разів легші та міцніші в 15 разів за сталь. Композити – важливий конструкційний матеріал для авіакосмічної індустрії. Новий напрям в одержанні пластмас – збільшення виробництва видів, що саморуйнуються (біо-водорозчинних, фоторуйнівних).

– Чим зумовлена пріоритетна роль електронної, автомобільної та авіаційно-космічної галузей? Яке значення має електронна промисловість?

– Чому автомобільна й авіаційно-космічна галузі промисловості переважно розвинені у високорозвинених країнах?

Постійне збільшення попиту на продукцію фармацевтичної промисловості зумовило стійкий розвиток (18 % від вартості продукції галузі) і дуже високі темпи зростання. Вона зростала втричі швидше, ніж уся хімічна, і в чотири-п’ять разів швидше, ніж світова індустрія. Це “малотоннажна” галузь, але вартість однієї тонни продукції є найвищою в хімічній промисловості, оскільки вона надзвичайно наукомістка. Досвід деяких фірм різних країн свідчить про те, що на розробку кожного нового препарату необхідно витратити не менш ніж 400-500 млн дол., докласти працю не менш ніж 100-200 учених, а термін проведення досліджень, промислового впровадження й подальших клінічних перевірок становить 10-15 років. Тому найбільш потужну фармацевтичну промисловість мають лише економічно найсильніші держави.

До традиційних галузей хімічної промисловості належать виробництва хімічних волокон, синтетичного каучуку, мінеральних добрив, але й ці галузі розвиваються в нових напрямах.

Виробництво хімічних волокон змінило всю легку промисловість, сьогодні на ці волокна припадає половина виробництва всіх тканин. Хімічні волокна дедалі ширше використовуються в технічних цілях (промислові фільтри, рибальські сітки, каркаси автошин, куленепробивні тканини тощо). Новітні досягнення науки сприяють тому, що “синтетика” переживає друге народження. Нові волокна, на відміну від старих, “дихають”, але не пропускають воду, здатні змінювати колір завдяки зміні освітлення або температури, зберігати сонячне тепло.

Попит на гумовотехнічні вироби покривається за рахунок синтетичного каучуку, його виробництво має низку переваг (витрати на спорудження заводів менші, ніж на створення плантацій, менші витрати праці, нижча ціна порівняно з натуральним каучуком). Синтетичний каучук за деякими властивостями перевершує натуральний, розроблено каучуки спеціального призначення, які характеризуються масло-, бензо-, тепло – і морозостійкістю, негорючістю тощо. Це зумовило їх застосування в різних технічних виробах.

4) Частка високотехнологічних галузей і виробництв є новим структурним показником, що пов’язаний із сучасною інформаційно – технологічною революцією. Розвинені країни зберігають монополію на розробку й упровадження новітніх технологій, які називають “високими”, або “тонкими”. Серед останніх – мікроелектроніка, робототехніка, біотехнологія, генна інженерія, мембранні технології, нанотехнології та ін. Нанотехнологіями в широкому значенні слова прийнято називати міждисциплінарну галузь фундаментальної і прикладної науки, в якій вивчаються закономірності фізичних і хімічних систем протяжністю порядку декількох нанометрів або часток

– Чому в хімічній промисловості частка переробних галузей досить висока? Поясніть високі темпи розвитку фармацевтичної промисловості.

Нанометра (нанометр – де одна мільярдна частка метра або, що те ж саме, одна мільйонна частка міліметра (діаметр людської волосини становить близько 80 тис. нанометрів). Тобто нанотехнології можна означити як технології, засновані на маніпуляції окремими атомами і молекулами для побудови структур із наперед заданими властивостями.

За рахунок такої монополії розрив між країнами-лідерами (а таких країн не більш ніж 10-15) та рештою світу неухильно збільшується. Відповідно зберігається й посилюється неоднаковість соціально-економічного розвитку. Торгівля технологіями, природно, не новими, а “вчорашніми”, стає головним напрямом зовнішньоекономічної діяльності.

Географічна задача 11

Проаналізуйте дані таблиці. Дайте відповіді на запитання:

1. Яка частка в загальному виробництві продукції електроенергетики, машинобудування і хімічної промисловості? Наскільки ці дані співвідносяться зі світовими стандартами?

В якому напрямі слід змінювати структуру господарства України? Яке значення мають ці галузі в економіці будь-якої держави?

2. Назвіть галузі промисловості, що за останні 15 років зазнали значного спаду. Як можна пояснити спад виробництва в цих галузях? Які галузі збільшили виробництво продукції? Чим це пояснюється?

3. Яка частка важкої та легкої промисловості у загальному обсязі?

4. Дайте оцінку змінам, що відбулися в структурі промисловості України за останні 15 років?

Розподіл продукції промисловості за галузями господарства

Галузь промисловості

Виробництво продукції за роками (у відсотках до загального обсягу)

1985

1992

1997

1999

2000

Електроенергетика

3,2

6,4

12,9

3,2

12,2

Паливна

7,2

14,3

11,2

5,7

10,1

Чорна металургія

12,6

22,7

23,2

11,0

27,4

Кольорова металургія

1,1

2,5

Хімічна і нафтохімічна

6,1

6,7

6,6

5,5

5,8

Машинобудування і металообробка

28,4

18,6

15,8

30,5

13,2

Лісова і деревообробна

2,8

2,2

2,0

2,9

2,3

Будівельних матеріалів

3,6

3,6

3,3

3,4

2,6

Легка

11,6

6.7

1,7

10,8

1,6

Харчова

18,7

13,6

17,1

18,6

17,4

Інші галузі

5,8

5,2

3,5

7,3

4,9

Практична робота № 5

Складіть схему галузевої структури промисловості України.

Контрольні запитання

1. Яку роль виконує промисловість у господарстві?

2. Які позитивні зміни відбулися в промисловості України останніми роками?

3. Назвіть галузі, які стали “двигуном” економіки 2007 року.

4. Поясніть, чому саме інноваційна складова має велике значення для розвитку промисловості.

ПОВТОРЕННЯ МАТЕРІАЛУ ТЕМ 1, 2, З РОЗДІЛУ III

I рівень

1. Що називають економікою?

2. Що називають галуззю господарства?

3. Наведіть приклади галузей господарства.

4. Що називають ринковою економікою?

5. Що називають галузевою структурою господарства?

6. Яке місце серед країн світу посідає Україна за ІРЛП?

II рівень

1. Як розрізняють підприємства за формою власності?

2. Які існують показники, що оцінюють рівень розвитку країни?

3. Які підрозділи економіки називають галузями науково-технічного прогресу?

4. Наведіть приклади підприємств виробничої і невиробничої сфери.

5. Наведіть приклади державних і приватних підприємств.

6. Що називають ВВП? Що називають ІРЛП?

III рівень

1. Які дані враховуються при підрахунку індексу ІРЛП? Яке його значення?

2. Чому Україна належить до держав індустрільно-аграрного типу?

3. Охарактеризуйте міжгалузеві комплекси промисловості України.

4. У чому відмінність між ПП і ТОВ? Що спільного?

5. Охарактеризуйте значення промисловості в економіці країни.

6. Які галузі промисловості повинні розвиватися випереджаючими темпами?

IV рівень

1. Порівняйте світові та українські тенденції в змінах структури економіки.

2. Доведіть, що науково-технічний потенціал країни має велике значення для розвитку економіки.

3. Чи існують в Україні передумови для розвитку “високих” або “тонких” технологій?

4. Яке значення має Програма міжнародних зіставлень (ПМЗ) для розвитку української економіки?

5. Яка галузева структура господарства вашого міста (району)?

6. Порівняйте переваги та недоліки ринкової та командної економіки. Зробіть висновок.




Промисловість