Урок № 32
Тема. Пряма мова. Діалог. Розділові знаки при прямій мові та діалозі
Мета: повторити вивчене про пряму мову, удосконалювати пунктуаційну грамотність учнів стосовно конструкцій із прямою мовою та діалогів.
Тип уроку: комбінований урок (повторення, закріплення та систематизація вивченого).
Обладнання: підручник, картки.
ХІД УРОКУ
І. Перевірка домашнього завдання.
V Робота біля дошки з роздавальним матеріалом (2-3 учні).
КАРТКА 1
Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення
Є такі ще торбохвати: він забуде рід свій, хату, відцурається од неньки… А як треба, то швиденько знов назад шукає броду… Все згада: якого роду і з якого він села – тільки б вигода була! (І. Немирович). А прийде час – усіх покличе мати і запитає кожного колись: ти не забув, з якої вийшов хати, звідкіль дороги в світ розпочались? (М. Ткач).
КАРТКА 2
Переписати, на місці крапок вставляючи пропущені букви. У кожному is речень підкреслити граматичну основу. Пояснити вживання двокрапки і тире.
Ж…ття як поле: не доглян…ш – усе поглушать
КАРТКА 3
Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір одного з речень (усно).
Яблунь спішу насадить серед поля, весною доглянути крони і вірю: впаде мені яблуко в долю, як в долю Адама, як в долю Ньютона (Л. Талалай). У житті є така висота: не пустить за вітрами літа, не розвіять в собі задарма силу крові і силу ума (О. Довгий). Далека спалахне зірниця – і світ росою заіскриться (Л. Талалай).
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
ІІІ. Повторення ключових питань.
V Зі спроектованого на дошку (або заздалегідь записаного на дошці) тексту вибрати й уголос прочитати речення з прямою мовою, правильно їх інтонуючи.
У кожному з речень визначити пряму мову та слова автора. Розповісти, в яких випадках вживається пряма, а в яких – непряма мова.
ГІрометей іде із Дон-Кіхотом під одним плащем, бо дощ і дощ… І стежина вкрилася болотом там, де молочай і нехворощ. Дон-Кіхот одкашлявся, питає, свій шолом піднявши на чоло: “Ти великий бог! Чому ж немає свят твоїх, здається, й не було? Ти вогонь подарував людині – а на небі де твого ім’я зірка? Не світилася і нині славою твоєю не сія”. Зупинився Прометей за плотом: “Що мені ті забавки малі! Був я на Олімпі Дон-Кіхотом – і людиною лишився на землі”. (П. Воронько)
V Робота з підручником.
Усне виконання вправи 140.
V Прочитати діалог спочатку мовчки, потім вголос за особами.
Скільки осіб бере участь у розмові? Пояснити, чим діалог принципово відрізняється від прямої мови.
– Матінко, сонце сіло, крається серце моє.
– Сіло. На світі білім ніч настає.
– Матінко, он хмарина, лячно чомусь мені.
– Не бійся, моя дитино! Дощ вдалині.
– Матінко, що робити – серце болить моє?
– Жити, дитино, жити. Серце болить, бо є. (Т. Буркацька)
IV. Виконання вправ на повторення вивченого.
V Прочитати речення, визначити пряму мову і слова автора.
Пояснити вживання розділових знаків.
Спитала смерть у мудреця: “Якої хочеш смерті?” А він говорить: “Я б хотів за книгою умерти”. Спитала смерть у вояка: “А ти б хотів якої?” А він: “Геройськи у бою накласти головою!” Спитала у закоханих, що стріла серед ночі… “А ми,- говорять їй вони,- ніякої не хочем” (С. Тельнюк).
V Поданий діалог прочитати спочатку мовчки, а тоді вголос за особами.
Пояснити вживання розділових знаків.
– Ходімо, кохана, у ліс.
– Ще холодно в лісі, мій друже.
– Не дуже,- кажу я,- не дуже!
Там зелень березових кіс.
Ходімо, кохана, у ліс.
– Ходімо, кохана, на луг.
– Ще мокро у лузі, мій друже.
– Не дуже,- кажу я,- не дуже!
Там повінню криється Буг.
Ходімо, кохана, на луг.
– Ходімо, кохана, в мій дім.
– Ходімо, назавжди ходім. (П. Воронько)
V. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. Робота над висновками.
V Опрацювання таблиці.
ПРЯМА МОВА
ВИРАЖАЄ | Мовлення іншої особи, передане дослівно, без змін |
СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ | Словами автора, що вказують, кому вона належить |
СТОЇТЬ | Після слів автора, перед ними або всередині них |
VI. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.
V Робота біля дошки.
Накреслити схему кожного з поданих речень.
Якось у мене запитав мудрець: “Що більше всього перебріхано, людино?” Я говорив і говорив, і видихнув насамкінець: “Без сумніву, історію Вкраїни…” (О. Завгородній). “Дурні, бо бідні. Бідні, бо дурні”,- віщують нам переродки брудні (М. Шевченко).
V Скласти речення, які б відповідали кожній із поданих у рамці схем (усно). (Роботу можна організувати за варіантами.)
А: “П”.
“П”,- а.
“П?” – а. “П!” – а.
“П,- а.- П”.
“П,- а,- П”.
VII. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. Робота над висновками.
V Прочитати діалог за особами.
Звернути увагу на вживання розділових знаків.
Без загадок мова пісна, як борщ без солі, то я завжди присолюю свою мову. Моя жінка спершу страх як дратувалась, коли я затівав із нею таку балачку.
– Корова без ніг, без тіла скирту соломи з’їла,- кажу до неї.
– Яка корова? – не тямить.
– Сама товста, рука тепла, а рот червоний.
– Хто такий? – супить жінка брови.
– І не кінь. І не пес, їсть дрова, як овес.
– Білим світом заклинаю, чоловіче, скажи, що в тебе на мислі.
– Про піч кажу тобі, жінко, вже паливо вигоріло, треба трохи полінячок підкласти. (За Є. Гуцалом)
VIII. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.
V Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо уривок без їх вилучення).
Пояснити роль діалогу в художніх творах.
– Розкажіть мені, мамо, про вишні…
Їх було так багато в саду?
– Були, сину, морози невтішні,
А вони кого хочеш зведуть.
– Розкажіть мені, мамо, про роки!
Чи спливають помітно вони?
– Роки, сину, помітні, допоки
Матерів пам’ятають сини. (М. Довнич)
V Диктант із коментуванням.
Серед темної ночі біля Рильського хати “Рушничка” нам на трубах почали вигравати; і співали соняхи, й річка запала: “Рідна мати моя, ти ночей не доспала!” (А. Малишко). Глянула з докором мати (найсправедливіший суд!): “Хотіла тебе спитати, чого це ти, сину, тут?” Торкнулись плечей моїх вдячно турботливих рук голуби: “Дивись мені, будь обачним, рідне в душі не губи…” (В. Корж). Я колись в годину заповітну Господу сказав, що вже свобідний, час душі здійнятись наді мною на легкім останнім віражі. І почулось тихе: “Не спіши!” (Ю. Сердюк). “Спаси і схорони!” – звертаюсь я до Бога, коли уже ніхто не вийде на підмогу (В. Родіонов). Обпікаючи нам душі, тихий реквієм лунає: “Козака несуть…” (Н. Поклад).
Дві тисячі років тому Платон сказав, що від красивої думки ми повинні перейти до красивих вчинків, а від красивих вчинків – до красивого життя, від красивого життя – до краси (З газети). Вклоняюсь низько мудрецям, але люблю, неначе тата, я проповідника Сократа, людської мудрості вітця. Старий був мудрим, а проте сказав: “Живу чи помираю, я добре знаю тільки те, що геть нічого я не знаю…” Учив: “Ти сам себе пізнай, знайди велике у малому, жени догматиків із дому, насильство й примус – зневажай!” (Л. Забашта). Нема у Геракліта правоти! Геть заморочив голову народу. “Ах, неможливо двічі увійти,- це він сказав,- в одну й ту саму воду”. Хоч я простий, а не учений муж, і не мудрець, а з гордістю зазначу: “Не знаю скільки, а в одну і ту ж я в воду увіходив – у стоячу” (В. Березінський). “Маємо те, що маємо”,- кожен руки вмиває. А на руці – п’ять пальців, і всі вказівні (В. Слапчук).
Словник.
Догматик – прихильник догматизму – методу мислення, що спирається на догми, тобто такі поняття або вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов і приймаються без жодних доказів.
V Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).
Цитати підкреслити.
Шелестять сторінки, наче древні бори, де бростилась історія наша… А над віщими соснами сонцем горить: “Не лепо ли ньі бя – шеть…” Наші предки пили у тяжкій боротьбі із гіркої й солодкої чаші… Вкарбувалось навік у слов’янській судьбі: “Не лепо ли ны бяшеть…” (С. Реп’ях). “У Цареграді на риночку ой п’є Байда мед-горілочку”. І в Плуєштах п’є, і в Варшаві п’є, а в Великому Лузі зозуля кує. І сичить у Стамбулі сам цар турецький: “Ой ти, Байдо, Байдо молодецький!” Ой ти царю, турецький царю! Що ти знаєш про Байдину кару?! Про недопите горілки відро і недолитий у море Дніпро, і про Байдину Україну, на гаку підвішену за ребро? (А. Коваль). “Садок вишневий коло хати”,- шепочеш тихо – й знов ідеш у в бої! (М. Стельмах), “Садок вишневий коло хати” і зацвіте, і дасть плоди, якщо ретельно доглядати в нім кожен пагін молодий (Б. Дегтярьов). …А як Шота колись прорік: “Все, що зберіг ти, – все пропало, а що роздав,- твоє навік!” (С. Крижанівський).
V Прочитати, пояснити вживання розділових знаків.
З яких поезій Шевченка узято наведені в реченнях перефразовані рядки (їх виділено)? З пам’яті відновити цитати (усно). Пояснити, які розділові знаки потрібно було б поставити, якби цитати подавалися у неперефразованому вигляді, дослівно.
У тюрмі, в солдатах, під конвоєм поет не гнув своє чоло. Ніколи в нього за душею зерна неправди не було. Не гріх навчатися чужого і пам’ятать своє, аби не затоптать під власні ноги культури нашої скарби. За це всім миром варто встати, аби здолати сили злі, щоб був і син, і була мати, і справжні люди на землі. Сьогодні з серця України, з просторів сивого Дніпра до молдаванина і фінна: доходить голос Кобзаря. В сім’ї великій, вольній, новій в святім шевченківськім краю перед титаном у поклоні схиляєм голову свою. (Б. Дегтярьов)
V Попереджувальний диктант.
Цитати підкреслити.
Шевченко універсальний. Немає такої події в нашій історії, де б він не був на місці. Пригадаєш голодомор тридцять третього, і моторошно війне від Кобзаревого рядка “гробокопателі ходили”. Сахнешся тридцять сьомого й почуєш прокляття: “Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських!” Замислишся над екологічними бідами, і спливе у пам’яті синівське, уболівальне: “Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?” Дивлячись на деяких землячків, думаєш Шевченковими словами: “За шмат гнилої ковбаси, у вас хоч матір попроси, то оддасте…” Все і про все сказав Шевченко.
Та він не тільки проклинає, гнівається, ремствує. Він рятує, дає опору надії: “І неситий не виоре на дні моря поле, не скує душі живої і слова живого”. (За В. Базилевським)
IX. Підведення підсумків уроку.
X. Домашнє завдання.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)