ПСИХОЛОГІЯ ❤️ Культурологічний словник

Культурологічний словник

ПСИХОЛОГІЯ (грец. – душа та слово, вчення) – наука про закономірність виникнення і діяльності психіки у людини і вищих тварин, про психічні процеси, які є складовими компонентами діяльності та спілкування людей, поведінки тварин. Об’єктом вивчення П. є психіка як функція мозку, яка виявляється у відображенні мозком навколишнього середовища, і внутрішніх станів живої особи, її зв’язків із об’єктивним світом. Вихідною категорією П. є відображення об’єктивної дійсності. Вищою, хоча і не єдиною, формою

відображення у людини є її свідомість. П. вивчає умови і механізми зв’язків між неосмисленими формами психічного відображення і свідомістю. П. вивчає закономірності психіки, формування психічних властивостей людини в єдності філогенетичного і онтогенетичного розвитку. П., з одного боку, тісно пов’язана з біологічними науками, зокрема фізіологією, а з другого, – з соціологією, педагогікою, історією культури, логікою. Специфічно людські форми психіки – свідомість і самосвідомість – передусім вивчає П. Сучасна П.- розгалужена система знань, яка, окрім загальної П., налічує близько 40 психологічних

дисциплін (зоопсихологія, психофізіологія, нейропсихологія, психологія праці, космічна П., педагогічна П., соціальна П., політична П., юридична П., психологія особистості, управління, пропаганди, спорту тощо). Для вивчення психічної діяльності П. використовує сукупність методів: спостереження, лабораторний експеримент (констатуючий і формуючий), природний експеримент, аналіз продуктів діяльності, порівняльно-генетичний метод, моделювання психічних процесів, метод психологічних тестів, експертних оцінок, інтерв’ю, анкетування. У сучасній П. широко використовуються електронно-обчислювальна техніка, електричні, хімічні та інші індикатори для глибинного аналізу психіки. Початкові відомості про психічне життя виникають у стародавньому світі (Індія, Китай, Єгипет, Вавілон, Давня Греція, Рим). Психологічні знання з античних часів розвивалися в надрах філософії і медицини. Старогрецькі лікарі Гіппократ, Ерасистрат знали, що органом психіки є мозок, душу людини тлумачили як речовинну частку космосу. Видатним здобутком античності є трактат Аристотеля “Про душу”. Знання про психіку зустрічаємо у писемних пам’ятках Київської Русі – “Повести временных лет”, “Поученні Володимира Мономаха” та ін. Систематичні курси П. читали у Київській колегії (пізніше Академії) І. Гізель, Й. Кононович – Горбацький, Ф. Прокопович. До початку XIX ст. психологічні знання розвивалися в надрах філософії. Відокремлення П. від філософії і оформлення в окрему науку припадає на другу половину XIX ст. і пов’язане зі створенням німецьким ученим В. Вундтом першої експериментальної лабораторії у Лейпцигу (1879).

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПСИХОЛОГІЯ - Культурологічний словник

Схожі записи:

ВИПАЛЮВАННЯ Культурологічний словник ВИПАЛЮВАННЯ – техніка декорування виробів з дерева, рогу і шкіри; при цьому візерунок наносять на поверхню виробу розжареним металевим штампом або писаком....
КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА Культурологічний словник КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА – художній навчальний заклад останньої чверті ХІХ ст. (1875-1901 рр.), що відіграв велику роль у підготовці українських національних художніх кадрів....
КАРМА Культурологічний словник КАРМА (санскрит) – доля, закон відплати, згідно з яким будь-які добрі чи лихі вчинки людини визначають перебіг її тілесного життя, послідовності народження і...
БУТТЯ Культурологічний словник БУТТЯ – філософська категорія, яка позначає: а) усе існуюче; б) вічну універсальну першооснову всього існуючого....
КИЇВСЬКЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ Культурологічний словник КИЇВСЬКЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ імені Р. М. Глієра – середній спеціальний музичний навчальний заклад. Засноване 1868 р. У 1913 р. училище було перетворено на...
ВІДСПІВУВАННЯ Культурологічний словник ВІДСПІВУВАННЯ (похоронна відправа) – церковна служба над померлим, яка, за релігійними уявленнями, сприяє полегшенню його становища “на тому світі”. Обряд засвоєний християнством, ісламом,...
ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА – система засобів господарської діяльності, лояльне ставлення до будь-якої форми власності, поважання успіхів комерційної, підприємницької, фермерської чи іншої діяльності, створення рівних...
ГІПЕРБОЛА Культурологічний словник ГІПЕРБОЛА (від грец. hyperbole – надлишок, перебільшення) – 1) Плоска крива, що є геометричним місцем точок площини, для кожної з яких різниця відстаней...
ПРЕЧИСТА Культурологічний словник ПРЕЧИСТА – синонімічне позначення в християнстві Богородиці, головними атрибутами якої є чистота, непорочність і святість. Коли йдеться про П., то мається на увазі,...
САМОВИХОВАННЯ Культурологічний словник САМОВИХОВАННЯ – усвідомлювана діяльність людини, спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення у себе позитивних якостей, звичок і подолання негативних. С. можливе за...
ПРАВЕДНИК Культурологічний словник ПРАВЕДНИК – згідно з церковним уявленням, людина, яка виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як учить релігія, після смерті одержує особливу...
ЄЗУЇТИ Культурологічний словник ЄЗУЇТИ (від лат. Jesus – Ісус) – члени католицького чернечого ордену “Товариство Ісуса”, створеного 1534 р. І. Лойолою. Орден відзначався особливою активністю в...
МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ Культурологічний словник МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ – збірники життєписів святих, інших агіографічних та релігійно-повчальних текстів, сформованих по місяцях (тому – мінеї) на весь церковний...
ДОГМАТИЗМ Культурологічний словник ДОГМАТИЗМ – це незмінний, що ігнорує конкретні умови місця і часу, підхід до тих або інших проблем, оперування догмами, тобто відірваними від життя...
ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА – підготовка спеціалістів із планування, обліку, фінансів та інших напрямів економічної роботи в народному господарстві, а також для науково-педагогічної діяльності в...
АНІМІЗМ Культурологічний словник АНІМІЗМ (від лат. anima, animus – душа, дух) – віра в духів і безсмертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання. Однією з...
ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis – загальний) – головний, узагальнений, такий, що передбачає узагальнення, підпорядкування окремих явищ загальному принципу....
ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ Культурологічний словник ДИФУЗІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ (лат. diffusio – поширення і identicus – однаковий) – статус Я-ідентичності, за якого молода особа може переживати або не переживати кризу...
ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ Культурологічний словник ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ – тип цивілізації, світосприймання якого характеризується синкретичністю відповідно до формули “все в одному” і “одне в усьому”, у духовному житті...
ТЕАТР Культурологічний словник ТЕАТР (грец. – місце, призначене для видовища, згодом – саме видовище) – вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах. Театр –...
ІРОНІЯ Культурологічний словник ІРОНІЯ (від грец. eironeia – вдавання, прихований глум) – 1) Тонке приховане глузування. 2) У літературі – стилістичний прийом контрасту видимого і прихованого...
СИМВОЛІКА Культурологічний словник СИМВОЛІКА (від грец. symbolon – пізнавальний знак) – 1) Вираження ідей, понять, почуттів за допомогою умовних знаків – символів. 2) Сукупність символів....
АНТРОПОГЕНЕЗ Культурологічний словник АНТРОПОГЕНЕЗ (від грец. antropos – людина та genesis – походження) – процес виникнення та історико-еволюційного формування фізичного типу людини....
НЕФ, НАВА Культурологічний словник НЕФ, НАВА (від лат. navis – корабель) – одна з частин базиліки, відокремлена від іншої колонами....
БАЛАДА Культурологічний словник БАЛАДА (франц. ballade, з прованс. balada, від balar – танцювати) – 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2) Музикально-інструментальний або...
САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ Культурологічний словник САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ – риса особистості, яка полягає в переоцінці своїх можливостей і досягнень, невмінні і небажанні бачити перспективи, рухатися вперед. С. виникає на грунті...
АЖІОТАЖ Культурологічний словник АЖІОТАЖ (франц. аgiotage) – психічний стан людини. Важливе значення у виникненні А. відіграють емоції людини. Оскільки вони можуть бути позитивними чи негативними, то...
САМОВЛАДАННЯ Культурологічний словник САМОВЛАДАННЯ – один з суттєвих виявів вольової риси характеру людини, що полягає в здатності її свідомо керувати власними почуттями, настроями і приводити їх...
ЕТАЛОНИ Культурологічний словник ЕТАЛОНИ (франц. etalon, від etaler – виставляти, показувати) – 1) Зразкові міри та зразкові вимірювальні прилади, призначені для зберігання й відтворення одиниць вимірювання...
ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА Культурологічний словник ОСОБИСТІСТЬ, ОСОБА – у широкому розумінні – конкретна, цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей; у вужчому, філософському розумінні –...
ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ Культурологічний словник ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ – конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від релігійних організацій. У державних...
АВАНТЮРНА ДІЯ Культурологічний словник АВАНТЮРНА ДІЯ (франц. dvanture – пригода, те, що випадково трапляється) – акції не співмірні з реальними цілями і можливостями індивіда. А. д., як...
ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ Культурологічний словник ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ (грец. Durios hippos) – у грецьких міфах про Троянську війну розповідається, що на десятому році війни греки за порадою Одіссея змайстрували...
АРХЕТИП Культурологічний словник АРХЕТИП (грец. початок та зразок) – універсальні образи та символи, які притаманні колективній свідомості і які зумовлюють індивідуальні способи почуттів та мислення щодо...
ПІРАМІДА Культурологічний словник ПІРАМІДА – монументальна споруда у формі правильного багатогранника або ступінчаста. Найбільш поширеними П. були у країнах Стародавнього Сходу та Америки. В Єгипті служили...