Регулювання розподілу доходів – сукупність економічних, правових та адміністративних форм і засобів впливу держави та наддержавних органів на розподіл (в т. ч. перерозподіл) доходів між різними соціальними групами та верствами населення. Державне та наддержавне Р. р. д. зумовлене низкою причин, які призводять до поглиблення диференціації в доходах населення, зокрема викликають необхідність перерозподілу національного доходу. До таких причин у контексті політекономічного аналізу належать:
1) приватна капіталістична власність та оснований
2) колективна капіталістична власність та оснований на ній механізм монополістичної (в т. ч. олігополістичної) конкуренції, зокрема механізм встановлення монопольно високих і монопольно низьких цін; 3) про – монополістичний характер розвитку державної власності на засоби виробництва,
4) індексація, тобто підвищення номінальної заробітної плати відповідно до зростання цін; 5) запровадження лімітів приросту заробітної плати, за перевищення яких компанія сплачує більші податки і, навпаки; 6) стимулювання темпів зростання заробітної плати у поєднанні зі встановленням обмежень на зростання цін, прибутків компанії. Основними суб’єктами політики доходів є держава, підприємці та профспілки. Політика доходів активно використовувалась у розвинених країнах світу у 50-х і 70-х XX ст. Для неї було властиве заморожування зарплати, темпів її зростання та інші форми за відсутності належного контролю за зростанням цін і прибутків корпорацій. Це призводило до значного відставання реальної заробітної плати від темпів зростання продуктивності праці. Наддержавне Р. р. д. здійснюється передусім за допомогою різних форм економічної (податкової, цінової, бюджетної, кредитної та ін.) та соціальної політики. Так, прийняття 10 нових членів ЄС 2004 обійдеться бюджету ЄС до 2008 у 80 млрд євро, в т. ч. 16 млрд – на реалізацію сільськогосподарської політики, 47 млрд євро – на фінансування через структурні фонди. Такі витрати сприятимуть певному вирівнюванню доходів населення між найбільш розвиненими і слаборозвиненими країнами ЄС на користь останніх.