Регулювання зовнішньоекономічної діяльності нетарифними методами

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності нетарифними методами – комплекс методів та інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі та інших форм зовнішньоекономічної діяльності нетарифними (адміністративними) методами. Розрізняють: 1) методи, спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту національного виробництва (ліцензування і квотування імпорту, антидемпінгові та компенсаційні депозити, компенсаційні збори, встановлення мінімальних імпортних цін та ін.); 2) методи, безпосередньо не спрямовані на обмеження

зовнішньої торгівлі (митні формальності, технічні стандарти і норми, санітарні та ветеринарні норми, вимоги до маркування та упаковки товарів тощо); 3) методи, що безпосередньо не спрямовані на обмеження імпорту або стимулювання імпорту, але зумовлюють їх. З методів прямого обмеження імпорту розвинені держави світу найширше використовують ліцензування і квотування. Метод ліцензування передбачає надання спеціальними державними відомствами дозволу на зовнішньоторговельні операції конкретними товарами
(див. Ліцензування). Використання методу ліцензування грунтується на положеннях ГАТТ, відповідних угодах, а з 1995 – на положеннях СОТ. Квотування означає обмеження експорту та імпорту товарів у вартісному та фізичному вигляді на певний час (див. Квотування). Поширеною є й практика встановлення мінімальних імпортних цін розвиненими країнами світу, яких повинні дотримуватися менш розвинені країни, оскільки у разі зниження ними експортних цін нижче від мінімального рівня розвинені країни запроваджують антидемпінгове мито, що може унеможливити доступ товарів з менш розвинених країн на внутрішні ринки розвинених. Імпортні квоти використовують також як засіб сприяння експорту товарів і послуг та в інших цілях, а експортні квоти – для забезпечення споживачів товарами за низькими цінами, для підвищення цін на експорт завдяки обмеженню поставок на іноземні ринки, для збереження важливих природних ресурсів всередині країни та ін. Специфічною найрадикальнішою формою квотування є ембарго (див. Ембарго). Інші форми зовнішньоекономічної діяльності, наприклад капітал, регулюють переважно на двосторонній основі (водночас на багатосторонній, регіональній – у межах інтеграційних угруповань) чітким визначенням умов експорту капіталу в підприємницькій та позичковій формах, встановленням режиму цього процесу (дискримінаційного, не дискримінаційного та ін.), порядку переказів прибутків, компенсації втрат капіталу у разі його націоналізації та ін.




Регулювання зовнішньоекономічної діяльності нетарифними методами