Рекреаційні ресурси світу

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИИ ПОТЕНЦІАЛ ПЛАНЕТИ

§ 20. Рекреаційні ресурси світу

Рекреаційні ресурси та їхня класифікація. Поняття “рекреація” пов’язане з розвитком суспільства, урбанізацією, відірваністю людини від природи. Воно виникло тоді, коли людина оцінила значення природи для відпочинку, лікування, відновлення фізичних і духовних сил.

Рекреаційні ресурси – сукупність природних, природно-технічних, соціально – економічних комплексів та їхніх елементів,

які залучені в туристичну індустрію і сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності.

Розрізняють природні та культурно-історичні ресурси. Природні рекреаційні ресурси – це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об’єкти. До них належать морські узбережжя, береги річок і озер, гори, лісові масиви, виходи мінеральних джерел і лікувальних грязей. Там відпочивальники

і туристи знаходять найбільшу різноманітність і мальовничість природних ландшафтів, багатство рослинності, цілющий клімат, гарні можливості для відпочинку, занять спортом, полювання, риболовлі та ін. Головні форми природно-рекреаційних територій – зелені зони навколо великих міст, заповідники, національні парки тощо.

Культурно-історичні рекреаційні ресурси – культурні об’єкти, пам’ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Наприклад, Києво-Печерська лавра і Софійський собор у Києві, Вестмінстер у Лондоні, Версаль – ський палацово-парковий комплекс під Парижем, римський Колізей, афін – ський Акрополь, єгипетські піраміди, гробниця Тадж-Махал в Агрі (Індія), статуя Свободи в Нью-Йорку тощо.

За характером використання (для відпочинку, туризму, лікування тощо) рекреаційні ресурси поділяють на чотири головні типи (мал. 45).

Зі зростанням чисельності населення Землі, швидкими темпами збільшуються і масштаби рекреаційної діяльності. Так, у США близько 8 % федеральних земель використовують для потреб рекреації. Раціональне використання рекреаційних ресурсів є дуже вигідним бізнесом, адже не потребує значних капіталовкладень, дає швидкий і значний прибуток. Тому в багатьох країнах до рекреації залучають як приватний, так і державний капітал. Дуже великого значення для залучення туристів набуває рівень розвитку сфери обслуговування, тому провідні місця у світовому туризмі здебільшого належать розвиненим країнам.

 Рекреаційні ресурси світу

Мал. 45. Головні типи рекреаційних ресурсів

Що багатші рекреаційні ресурси має певна територія чи країна, то потужніший її економічний розвиток.

Найважливіші рекреаційні території світу. Найбільше освоєні для туристичних потреб туристсько-рекреаційні ресурси Європи (особливо Греція, Італія, Франція, Велика Британія, ФРН, Австрія, Іспанія, Польща, Угорщина, Чехія та ін.), США, Японії, Мексики, Австралії, Єгипту. Хоча й інші країни з давньою історією і культурою мають багато цікавих пам’яток та об’єктів туризму. До таких країн, наприклад, належать Перу, Китай, Індія, Туреччина, Україна та багато інших.

Найпопулярніші місця відпочинку в світі – це Лазурний берег Франції; Сонячний берег Болгарії; Балеарські острови Іспанії; Лігурійське узбережжя Італії; Адріатичне узбережжя Хорватії; Французькі, Швейцарські, Італійські та Австрійські Альпи.

До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані – середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Балтійського та Чорного морів, півострів Флорида, острови Куба, Гаїті, Багамські, райони міст і міських агломерацій атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; в Тихому океані – Гавайські острови, острови Полінезії і Мікронезії, східне узбережжя Австралії, затока Бохайвань і о. Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських агломерацій узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані – о. Шрі-Ланка, район прибережних міських агломерацій Індії, східне узбережжя о. Мадагаскар, Сейшельські та Мальдівські острови. Нині дуже поширені туристичні подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах.

 Рекреаційні ресурси світу

Мал. 46. Об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: афінський Акрополь (1), давні міста індіанців майя (2), Києво-Печерська лавра (3), єгипетські піраміди (4)

Об’єкти Всесвітньої спадщини. Важливу туристсько-рекреаційну роль відіграють пам’ятки світової спадщини – найбільш цінні об’єкти природи, історії та культури, які перебувають під захистом ЮНЕСКО (мал. 46). Таких об’єктів налічують вже 890 (2009 р.), які розташовані в 148 країнах світу (у тому числі 689 культурних, 176 – природних і 25 – змішаних) (табл. 1).

У Європі є країни, які за кількістю об’єктів Всесвітньої спадщини виділяються у всьому світі: Італія (44), Іспанія (40), Франція (34), Німеччина (33), Велика Британія (27). Природних об’єктів у цьому регіоні порівняно мало. В Азії переважають природні об’єкти, а серед окремих країн за чисельністю об’єктів виділяються Китай (38) та Індія (27). У Латинській Америці, Африці, країнах СНД кількісно переважають культурні об’єкти, а в Австралії майже всі об’єкти (17) – природні.

Таблиця 1. Географічний розподіл об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Регіон

Частка регіону ( %)

СНД

5,45

Європа

39,4

Азія

21,7

Африка

13,3

Північна Америка

3,8

Латинська Америка

13,7

Австралія і Океанія

2,7

Весь світ

890 (100 %)




Рекреаційні ресурси світу