СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО”
ТЕМА 7 РЕКРЕАЦІЙНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
§30. Рекреація і туризм. Ресурси рекреації і туризму
Сутність категорій “рекреація” і “туризм”. Під рекреацією (лат. rekreatio) розуміють відновлення, відтворення фізичних і духовних сил, оздоровлення населення завдяки організації різних видів відпочинку. Туризм – це будь-яка мандрівка з метою відпочинку і ознайомлення з новими цікавими регіонами чи об’єктами. Обидві категорії є близькими змістовно
До рекреаційних ресурсів відносять частину природних і культурних ресурсів, які забезпечують відпочинок як засіб підтримання і відновлення фізичних кондицій людського організму, його оздоровлення. Водночас ресурсами туризму вважають природні, культурно-історичні та соціально – економічні об’єкти і явища як основу для надання туристичних послуг. Тому не випадково природні, культурно-історичні, соціально-економічні об’єкти і явища є ресурсною основою для рекреаційної і туристської діяльності.
Однак
Ландшафтні системи як об’єкти рекреації і туризму. Ландшафтні системи, утворені природними і антропогенними ландшафтами, є об’єктами рекреації і туризму. У процесі взаємодії з суспільством вони отримали істотні зміни, напрямки яких залежали від особливостей функціонального використання території. За основу критеріїв господарського використання територіальних систем прийнято їх природно-ресурсний потенціал. При цьому сформувались певні функціональні типи ландшафтів: промислові, селітебні, сільськогосподарські, рекреаційно-туристські тощо. Кожен із природних регіонів має особливий набір і поєднання економічних, соціальних і екологічних функцій, які він виконує. Серед регіонів України найвищими рекреаційно-туристськими функціями наділені Карпатський, Кримський, Причорноморсько-Приазовський, Поліський, Подільський тощо (мал. 47).
Ефективне використання туристсько-рекреаційних ресурсів передбачає розвиток відповідної інфраструктури – санаторіїв, будинків відпочинку, готелів, мотелів, кемпінгів, приватних садиб, залізничних і шосейних доріг, під’їзних шляхів тощо. Розвиток рекреаційно – туристської інфраструктури можна розглядати як додатковий соціально – економічний ресурс, який сприяє ефективному використанню основних ресурсів рекреації і туризму.
З метою ефективного використання природних рекреаційних ресурсів створюються природоохоронно-рекреаційні об’єкти, як-от національні природні та регіональні ландшафтні парки.
Сукупність рекреаційних ресурсів і рекреаційної інфраструктури формує основу територіальних рекреаційних систем.
Аргументи і факти
Ресурси – це джерела і передумови отримання необхідних для людей матеріальних і духовних благ. Ресурси умовно поділяють на три основні групи: природні, матеріальні, трудові.
Рекреаційні ресурси також поділяють на три основні групи: природні, історико – культурні, соціально-економічні.
До природних рекреаційних ресурсів належать літологічні, кліматичні, водні, біотичні, ландшафтні.
Історико-культурні рекреаційні ресурси включають пам’ятки історії, культури, архітектури, археології тощо.
Соціально-економічні рекреаційні ресурси об’єднують створену людиною соціально-економічну рекреаційну інфраструктуру.
ВИСНОВКИ
1. Ресурси рекреації і туризму фактично збігаються, відрізняючись при цьому деякими функціональними особливостями використання.
2. Основу рекреаційних ресурсів складають природні рекреаційні ресурси, які зумовлюють соціально-економічні особливості їх використання.