Ринок предметів споживання

Ринок предметів споживання – сукупність економічних відносин між підприємствами, фірмами та компаніями-виробниками, торговельними організаціями, населенням (домогосподарствами) і державою (опосередковано) з приводу організації та купівлі-продажу предметів споживання. У розвинених країнах переважна більшість сімей забезпечена товарами масового виробництва тривалого користування (у США – бл. 87% сімей), тому вони потребують передусім оздоровлення, відпочинку та ін. Витрати на відпочинок, оздоровлення, розваги переважали в країнах ЄС

ще в середині 80-х XX ст. На Р. п. с. домашні господарства та торговельні організації є покупцями – пред’явниками попиту, а підприємства-виробники як продавці – пред’явниками пропозиції. На основі суспільно необхідних витрат і взаємодії попиту і пропозиції на цьому ринку встановлюються ціни на вироблені товари і послуги. На ринку ресурсів, навпаки, підприємства-виробники є покупцями – пред’явниками попиту, а домашні господарства як продавці – пред’явниками пропозиції. Залежно від терміну користування продуктами людської праці розрізняють: ринок товарів тривалого користування (термін
служби товару – один рік чи більше); ринок товарів короткотермінового користування (термін служби товару – менш як один рік). Товарами на першому ринку є автомобілі, мотоцикли, велосипеди, пральні машини, холодильники, телевізори, відеомагнітофони, персональні комп’ютери, меблі тощо; на другому – продукти харчування, одяг, взуття, бензин і мастила, пальне та ін. Звичайним явищем у розвинених країнах світу є придбання нової моделі автомобіля більшістю сімей. Із розвитком суспільства розширюється кількісний і якісний склад Р. п. с., змінюються роль і значення конкретних видів продуктів. Наприкінці 90-х XX ст. США випереджали решту розвинених країн за зміною структури споживання. За прогнозами, європейські країни лише до 2010 матимуть структуру споживчих витрат, аналогічну структурі США наприкінці 90-х XX ст., а саме: знизиться частка витрат на харчування до 12-17%, на одяг і взуття – до 4-6%, на утримання житла – до 3-6%, тоді як частка витрат на саме житло зросте до 15-25%, на медичне обслуговування – до 12-18%, витрат на транспорт і зв’язок – до 18-22%, витрат на відпочинок – до 10-12%. Для багатьох регіонів світу, в т. ч. України, надзвичайно актуальною є проблема насичення ринку споживчими товарами і послугами власного виробництва, розширення обсягів внутрішнього ринку за рахунок значного підвищення реальної заробітної плати, скорочення розмірів масового безробіття, зростання продуктивності праці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Ринок предметів споживання - Економічний словник


Ринок предметів споживання