Робочий час працівника

Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 28. Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна

2. Право на відпочинок.

Кожна людина, яка працює, має відпочивати для відновлення своїх сил і здоров’я. Тому Конституцією України та іншими зако­нодавчими актами України установлюють право на відпочинок. Це час (та чи інша частина року, тижня, доби), протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків і може ви­користовувати його на власний розсуд. У Кодексі законів про пра­цю України визначено декілька видів

відпочинку.

 Робочий час працівника

Протягом робочого дня працівники мають обідню перерву для відпочинку й харчування, яку працівники використовують на власний розсуд, бо вона не є їхнім робочим часом. Перерва налається, як правило, через чотири години після початку робочого дня й триває не більше години. Час перерви працівник може використовувати на власний розсуд, відлучатися з робочого місця.

Щотижня працівникам мають надавати вихідні дні. Загальним вихідним днем є неділя, другий вихідний день (на підприємствах із п’ятиденним робочим тижнем) визначає саме підприємство, здебільшого

– це субота. Там, де загальний день відпочинку встановити неможливо, – транспорт, торгівля, пошта тощо, складають спеціальні графіки вихідних днів.

Організовувати роботу у вихідні дні можна лише у виняткових випадках: у разі аварії чи стихійного лиха, для проведення вантаж­но-розвантажувальних робіт, а також коли потрібно виконати робо­ти, від яких залежить подальша нормальна діяльність підприємства (наприклад, на заводі напередодні вихідних зіпсувався єдиний верстат, що виробляє важливу деталь, без якої неможливо виготовляти продукцію). Роботу у вихідний день у цих випадках викону­ють за письмовим наказом із наданням іншого дня відпочинку або оплатою в подвійному розмірі.

Закон установлює також святкові й неробочі дні, коли всі роботи, крім тих, без яких не можна обійтися (транспорт, лікарні, хімічні заводи тощо), припиняються.

Згідно із законом, нині святковими є 1 (Новий рік) і 7 (Різдво Христове) січня, 8 Березня (Міжнародний жіночий день), 1 і 2 травня (День міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День перемоги), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності). Неробочими є дні релігійних свят – Великдень і Трійця.

Іноді святковий день збігається з вихідним днем, тоді наступний після цього робочий день є неробочим. Закон передбачає, що в цьому випадку вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого дня. Саме тому понеділки після Великодня й Трійці завжди є неробочими днями.

Для найповнішого відновлення сил працівника йому надають щорічну оплачувану відпустку. Порядок надання відпусток регулюється Законом України “Про відпустки”.

Тривалість відпустки становить щонайменше 24 робочих дні, а для неповнолітніх працівників – не менше 31 дня. Відпустку підвищеної тривалості надають працівникам окремих галузей промисловості (гірничої, металургійної, електроенергетики, лісо­вого господарства тощо), педагогам, гірничорятувальникам, а та­кож інвалідам, які працюють. Тим, хто працює на шкідливих робо­тах, у складних природних умовах, крім основної відпустки, надають додаткову. Максимальна тривалість щорічної відпустки може становити 59 днів; для тих, хто працює під землею, – 69 днів. Відпустку повної тривалості надають не раніше аніж через шість місяців роботи на підприємстві за графіком, який складають на по­чатку року.

За час відпустки працівник одержує заробітну плату, за ним зберігається місце роботи. Заробітна плата за час відпустки має бути виплачена працівникові не пізніше аніж за три дні до її по­чатку.

У разі нагальної потреби – за сімейними обставинами чи з інших причин – працівник має право на відпустку без збереження заробіт­ної плати. Її надають за згодою адміністрації. В окремих випадках (догляд за дитиною, одруження, смерть близьких родичів, вступ до вищого навчального закладу), а також пенсіонерам та інвалідам, які працюють, адміністрація зобов’язана надавати відпустку без збереження заробітної плати.

Профспілки Італії подали в суд на 60-річного Атоса Бага – тіні за те, що він не брав відпустку протягом… 28 років безпе­рервної праці. Вирок суду – 900 днів оплачуваної відпустки.

Лікарська комісія з трудових питань Норвегії рекоменду­вала керівникам фірм збільшити тривалість відпустки для працівників, які не курять, на три дні. Свою пропозицію ко­місія обгрунтувала тим, що, як свідчать дослідження, курці втрачають на перекури майже три дні на рік, у той час як їхні колеги, які не курять, у цей час працюють.

У перший рік своєї роботи на посаді Президента США Джордж Буш-молодший провів 42 % робочих днів у відпустці чи на відпочинку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Робочий час працівника - Правознавство


Робочий час працівника