РОСІЯ – Правове регулювання захисту комерційної таємниці за кордоном

Економічна безпека підприємства

Розділ 2. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

2.2. Правове регулювання захисту комерційної

Таємниці за кордоном

РОСІЯ

Інститут комерційної таємниці добре розвинутий і захищений в сучасному російському законодавстві. Законодавство Російської Федерації про комерційну таємницю складається з Цивільного кодексу РФ, Федерального закону РФ від 29 липня 2004 р. “Про комерційну таємницю”, інших федеральних законів.

Нормативне визначення поняття “комерційна таємниця” міститься в

ст. З Федерального закону “Про комерційну таємницю”, згідно з якою комерційна таємниця – конфіденційність інформації, що дозволяє її власнику за наявних або можливих обставин збільшити доходи, уникнути невиправданих витрат, зберегти становище на ринку товарів, робіт, послуг або отримати іншу комерційну вигоду. Дія даного Закону не поширюється на відомості, що становлять державну таємницю, по відношенню до якої застосовується законодавство РФ про державну таємницю.

Права власника інформації, що складає комерційну таємницю, виникають з моменту встановлення ним відносно такої інформації режиму

комерційної таємниці, тобто правових, організаційних, технічних та інших заходів по охороні її конфіденційності. Режим комерційної таємниці не може бути встановлений суб’єктами підприємництва, згідно зі ст. 5 даного Федерального закону, щодо відомостей:

1) які містяться в установчих документах, а також документах, що підтверджують внесення записів про юридичних та фізичних осіб підприємців до відповідних державних реєстрів;

2) які містяться в дозвільних документах на здійснення підприємницької діяльності;

3) про склад майна державних чи муніципальних унітарних підприємств, державних установ і щодо використання ними коштів відповідних бюджетів;

4) про забруднення навколишнього середовища, стан протипожежної безпеки, санітарно-епідеміологічну і радіаційну ситуацію, безпеку харчових продуктів та інші фактори, які негативно впливають на безпечне функціонування виробничих об’єктів, безпеки кожного громадянина і населення в цілому;

5) про чисельність, склад працівників, системи оплати праці, умови праці, охорону праці, показники виробничого травматизму та професійної захворюваності, про наявність вакансій;

6) про заборгованість по заробітній платі або інших соціальних виплатах;

7) про порушення законодавства РФ і факти притягнення до відповідальності за скоєння правопорушень;

8) про умови конкурсів або аукціонів по приватизації державної чи муніципальної (комунальної) власності;

9) про розмір та структуру доходів некомерційних організацій, розмір і склад їх майна, про їх витрати, про чисельність і оплату праці їх працівників, про використання безоплатної праці громадян в діяльності некомерційних організацій;

10) про перелік осіб, які мають право діяти без довіреності від імені юридичних осіб;

11) обов’язковість на розголошення яких або недопустимість обмеженого доступу до яких встановлена іншими федеральними законами.

Федеральний закон “Про комерційну таємницю” регулює питання комерційної таємниці в межах трудових відносин, цивільно-правових відносин, відносин з органами державної влади, місцевого самоврядування, при виконанні державних контрактів для державних потреб, встановлює перелік заходів по охороні конфіденційності інформації, що повинні бути застосовані її власником, а також передбачає відповідальність за порушення даного Федерального закону.

Власник інформації, що складає комерційну таємницю, має не лише права, визначені законом, а й обов’язок надавати дану інформацію державним органам влади, органам місцевого самоврядування, а у випадку ненадання або перешкоджання в отриманні такої інформації несе відповідальність відповідно до ст. 15 Федерального закону.

Новим положенням у даному Законі є також обов’язок працівника, що перебував у трудових відносинах з власником комерційної таємниці і якому така інформація стала відома у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків, не розголошувати і не використовувати жодним протиправним чином дану інформацію протягом трьох років з моменту припинення трудових відносин.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, інші державні органи зобов’язані створити умови, які забезпечують охорону конфіденційності інформації, що надається їм юридичними особами та індивідуальними підприємцями, а посадові особи даних органів не мають права розголошувати або передавати інформацію третім особам, використовувати її в корисливих або інших особистих цілях без згоди власника інформації, що складає комерційну таємницю.

Порушення даного Федерального закону тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства Російської Федерації.

Отже, законодавство РФ про комерційну таємницю регулює відносини, пов’язані з віднесенням інформації до комерційної таємниці, передачею такої інформації, охороною її конфіденційності з метою забезпечення балансу інтересів власників інформації, що складає комерційну таємницю, та інших учасників регульованих відносин, в тому числі держави, на ринку товарів, робіт, послуг та попередження недобросовісної конкуренції, а також визначає відомості, що не мають належати до комерційної таємниці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


РОСІЯ – Правове регулювання захисту комерційної таємниці за кордоном - Довідник з економіки


РОСІЯ – Правове регулювання захисту комерційної таємниці за кордоном