Розділові знаки при цитаті – Пряма і непряма мова. Діалог

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Пряма і непряма мова. Діалог

Розділові знаки при цитаті

Цитати виділяються лапками. Якщо вони супроводжуються словами автора, розділові знаки ставляться так, як при прямій мові.

“Не тим цікава байка, що говорить неправду, а тим, що під лушпиною тої неправди криє звичайно велику правду”,- відзначав І. Франко в післямові до збірки власних казок “Коли ще звірі говорили”. Там же він писав: “Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його

краси, простоти і чарівної милозвучності”.

Коли авторська мова починається словами Так зазначає (говорить), ось що сказав, ось як описує Й под., після лапок ставиться тільки тире.

“Стою перед вами, зачарований людською красою, і красою вечірніх дівочих пісень, і красою сонця в небі, і красою матері з дитиною, і красою своєї матері-землі, і красою діянь і звершень мого безсмертного народу!”- ось що говорив Михайло Стельмах під час одержання Ленінської премії.

Якщо цитата вводиться в авторські

слова як частина речення, перше слово пишеться з маленької букви.

Початок повісті “Щедрий вечір” М. Стельмаха – своєрідний ліричний заспів, поетизація настання літа, з яким щойно розминулась весна “десь у житечку-пшениці”, і вже “достигають суниці, достигають уночі, при зорях і тому стають схожими на росу, що випала з зірок”.

Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск слів позначається крапками, що можуть стояти на початку, в середині або в кінці цитати.

“… Українська мова в багатстві, витонченості й гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки…, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої ще попереду…”- писав М. Драгоманов.

Якщо цитата з пропуском початку речення стоїть перед словами автора, починаючи текст, перше слово пишемо з великої букви (навіть коли в тексті, який цитується, воно пишеться з малої букви).

“… Я впевнена, що вільний геній мого народу витворить нове, вільне мистецтво…” – писала М. Заньковецька. Але: М. Заньковецка писала: “…я впевнена, що вільний геній мого народу витворить нове, вільне мистецтво…”

Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде безпосередньо за нею, то вона береться в дужки, а крапка ставиться після дужок.

“Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати повагу до себе” (О. Гончар).

Якщо вказівка на автора або на джерело цитати стоїть нижче, цитата в лапки не береться, а після цитати ставиться крапка.

Народ без мови – це обмова,

Народ без мови – не народ.

П. Перебийніс

Епіграфи пишуться без лапок, а вказівка на автора не береться в дужки. Совість – найкращий порадник.

Народна творчість

Дослівні вирази, які вставлені в текст як члени речення, виділяються лише лапками.

Гоголь був великим “обличителем жестоких людей неситих”, великим художником слова, великим громадянином-патріотом (М. Рильський).

Якщо перед дослівним виразом є слова вислів, фраза, речення, епіграф і под., перед ним ставиться двокрапка.

Висновок про зростання свідомості Євгена Черниша підтримується авторською фразою: “Життя, перестаючи бути для нього рожевою загадкою юності, відкривалося перед ним простою своєю величчю”.

Якщо цитата, яка є віршованим текстом, і слова автора знаходяться на окремих рядках, цитата не береться в лапки.

В останньому монолозі Мавки відбито думку про те, що в житті нічого не зникає, все оновлюється:

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувшися в рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю,-

Стане початком тоді мій кінець.




Розділові знаки при цитаті – Пряма і непряма мова. Діалог