Розподільча функція податків

Розподільча функція податків – перерозподіл національного доходу між різними соціальними верствами і групами населення (в т. ч. між класами), а також між сферами та галузями народного господарства, що здійснюється з метою виконання державою своїх соціально-економічних і загальнонаціональних функцій, а отже, розвитку розширеного відтворення існуючого ладу. Крім того, Р. ф. п. спрямована на усунення недоліків ринкової економіки, посилення конкурентоспроможності національної економіки тощо. Формами вияву цієї функції є передусім прогресивне,

пропорційне та регресивне оподаткування. Прогресивне оподаткування передбачає диференціацію прямих податків на доходи та спадщину, а пропорційне і регресивне застосовується у непрямих податках (див. Податки непрямі). Основними принципами, на яких базується Р. ф. п., є справедливість, корисність (вилучені у платників податків кошти повинні здебільшого повернутися до них у формі соціальних витрат), платоспроможність та ін. (див. Податки). Р. ф. п. здійснюється передусім через подохідний прогресивний
податок з громадян, податок на прибуток підприємств та ПДВ (див. Податки; Податок на додану вартість; Податок на прибутки корпорацій). Важливу роль у розподілі податкового тягаря відіграє запровадження від’ємного негативного подохідного податку, за якого багаті сім’ї сплачують податок залежно від доходів, а бідні – отримують субсидію від уряду. Розподіл також здійснюється певною мірою шляхом встановлення диференційованих ставок податків на великі, середні та малі підприємства; ухиляння від сплати податків; запровадження різних максимальних ставок подохідного податку упродовж тривалих періодів в одній країні. Так, у США максимальна ставка цього податку 1964 становила 91%, а на початку XXI ст. – 34%. В Україні диференціація подохідного податку для громадян до 2004 була незначною, а відтак – зовсім скасована, що сприяє збагаченню кланово-номенклатурної еліти. Негативну роль у податковій системі України відіграє переважання непрямих податків, передусім ПДВ, які найважчим тягарем лягають на плечі найманих працівників. Регресивну роль у системі оподаткування України відіграє встановлення мізерного мінімуму неоподаткованого доходу в розмірі 17 грн на місяць, тоді як у багатьох розвинених країнах світу він перевищує прожитковий мінімум. Р. ф. п. у межах національної економіки та регіонів реалізується через розподіл податків між різними гілками державної влади шляхом надання дотацій тощо. Загалом у розвинених країнах світу існує раціональна система перерозподілу податкових надходжень між бюджетами різних рівнів, зокрема, при перерозподілі державних податків. На відміну від цього в Україні загальнодержавні податки повністю акумулюються у державному бюджеті, а відтак частково спрямовуються у формі дотацій, субсидій тощо до місцевих бюджетів, через що останні втрачають інтерес до зборів таких податків. Необхідно також скоротити кількість податків, які сплачують підприємства, скасувати ПДВ або чітко диференціювати його ставки щодо різних товарних груп. Р. ф. п. також здійснюється державою шляхом надання різних видів пільг, субсидій та ін. окремим видам підприємств.




Розподільча функція податків