Розвиток інноваційний – не зворотні спрямовані закономірні зміни технологічного способу виробництва на макро – і мікро та регіональному рівнях з урахуванням інноваційних структурних зрушень, які детермінують еволюційні процеси у відносинах економічної власності. На цій основі формуються національні та наднаціональні (в межах ЄС) інноваційні системи, тобто сукупності науково-дослідних інститутів, університетів, венчурних підприємств і великих корпорацій (у складі яких є наукові лабораторії) у процесі їх діалектичної взаємодії за
ння та розвиток на душу населення, рівень розвитку електронного бізнесу (показником якого є обсяг послуг об’єктів інформаційної інфраструктури), рівень грамотності дорослих віком від 15 і більше років, рівень охоплення середньою освітою та ін. Кінцевим показником глибоких структурних реформ в економіці є структура експорту та імпорту товарів високотехнологічного виробництва. Так, експорт товарів високотехнологічних наукомістких галузей у США зріс з 1980 до 1998 з 19 до 27,5%, у Південній Кореї – з 7,7 до 24,4%, в Китаї – з 5,6 до 15,6%, у Фінляндії – з 5% в середині 80-х до 20% 1998. Тарифні бар’єри та нетарифні обмеження 2001 становили 6%. Загалом, за даними ЮНЕСКО, частка України у світовому інженерно-науковому потенціалі 1990 становила 7%, нині вона значно нижча. На мікрорівні Р. і. здійснюється передусім у процесі активної інноваційної діяльності підприємств, фірм і компаній (див. Підприємництво інноваційне).
Про низький рівень Р. і. в Україні свідчить незначна частка високотехнологічної продукції у ВВП (4-6%), тоді як у світовому ВВП вона сягає 40%. Важливу роль у Р. і. відіграє винахідництво (див. Винахідництво). Р. і. на регіональному рівні найповнішим є в межах ЄС. Так, 2000 створено Європейський дослідницький простір, в якому наука має стати основним фактором розвитку. З цією метою поставлені завдання скоротити розрив між США та ЄС за обсягом витрат на НДДКР, а отже, збільшити чисельність зайнятих у цій сфері, усунути дублювання і провадити більш цілісну наукову політику в межах ЄС, а також збільшити венчурні інвестиції в наукомісткі галузі та їх інноваційний потенціал, а загалом органічно поєднати розвиток освіти, наукові дослідження та інновації з урахуванням найважливіших наукових пріоритетів. Залежно від динаміки цих змін еволюціонуватиме економічна власність за одночасного зворотного впливу на Р. і. різних типів і форм цієї власності. Інтенсивний розвиток інформаційних технологій і формування на цій основі найдинамічнішого укладу дали підставу американському вченому Р. Алкалі запровадити в науковий обіг поняття “нова економіка”, яку він визначає як “економіку, пов’язану з інтенсивним запровадженням технології і нових способів провадження бізнесу, які впливають на зростання продуктивності праці”, яка, своєю чергою, безпосередньо пов’язана з якістю життя. Проте таке визначення є недосконалим, оскільки не враховує сутності категорії “економіка”, а отже, її структурних елементів (див. Економіка). Крім того, продуктивність праці загалом безпосередньо не пов’язана з якістю життя, оскільки низка аспектів останнього опосередковується соціальною політикою держави (див. Якість життя). З урахуванням цього нова економіка – це заснований на інноваційних технологіях якісно новий рівень розвитку технологічного способу виробництва, який детермінує значне удосконалення організаційно-економічних відносин (менеджменту, маркетингу) й опосередковано впливає на еволюцію відносин економічної власності та господарського механізму і водночас зазнає зворотного впливу цих складових економічної системи. На думку Р. Алкалі, зростання продуктивності праці у секторі інформаційних технологій зумовлено передусім технологічними успіхами у виробництві комп’ютерів і програмного забезпечення, швидким підвищенням загальної факторної продуктивності в інших суміжних секторах, які використовують такі технології, а також збільшенням капіталовкладень в інформаційні і комунікаційні технології. Щодо нових методів ведення бізнесу, то він вважає передовою моделлю виробництва в такій економіці використання фірмами і компаніями виробництва, зорієнтованого на індивідуальний попит.