Розвиток інноваційний 👍, Науковий портал Predmety.in.ua

Розвиток інноваційний – не зворотні спрямовані закономірні зміни технологічного способу виробництва на макро – і мікро та регіональному рівнях з урахуванням інноваційних структурних зрушень, які детермінують еволюційні процеси у відносинах економічної власності. На цій основі формуються національні та наднаціональні (в межах ЄС) інноваційні системи, тобто сукупності науково-дослідних інститутів, університетів, венчурних підприємств і великих корпорацій (у складі яких є наукові лабораторії) у процесі їх діалектичної взаємодії за

умов випереджального розвитку науки в системі “наука-техніка-виробництво”. Своєю чергою, динамічний розвиток НДДКР передбачає істотне вдосконалення вищої освіти, підготовку наукових працівників вищої та найвищої кваліфікації, а також всебічну комп’ютерну грамотність працівників, інноваційну модель розвитку економіки, що сприяє появі найновішої техніки і найдосконаліших технологій насамперед у передових наукомістких галузях промисловості. Найважливішою фінансовою базою таких сутнісних змін є відповідні обсяги витрат держави та наймогутніших акціонерних компаній (корпорацій) на розвиток

науки і дослідно-конструкторські розробки. Тому цілком закономірно, що основними показниками такого фінансування є обсяг витрат на розвиток науки та їх частка у ВВП кожної країни. Так, на фінансування науки у США 2000 витрачено майже 30 млрд євро, в країнах ЄС – 165 млрд євро, в Японії – 154, що по відношенню до ВВП становило відповідно 2,7, 1,95 і 3%, в Німеччині – 2,5%. Крім того, 2002 країни ЄС на засіданні Ради Європи ухвалили рішення 2010 витрачати на науку в цих країнах 3% ВВП. Значних змін у розвитку науки шляхом збільшення частки витрат на науку у ВВП досягли набагато менші за економічним потенціалом такі розвинені країни Західної Європи, як Швеція (частка витрат 3,8%) і Фінляндія (3,4%). При цьому з 1995 у декількох країнах ЄС спостерігались високі темпи приросту витрат на розвиток науки. Зокрема, у Фінляндії вони становили більше 13%, у Греції – 12, Португалії – 10, Ірландії – 8, Іспанії – 7%. Хоча обсяги державних асигнувань на розвиток науки в Україні з 1995 до 2002 у поточних цінах постійно зростали (1995 – 245 млн грн, 1996 – 377, 1998 – 363, 1999 – 428, 2000 – 615, 2001 – 752, 2002 – 364 млн грн), проте ціни за цей період зросли на 350%, тому частка таких витрат у ВВП 2004 становила лише бл. 1% (1990 – 3%, або 708 млн крб). Залежно від ступеня впровадження результатів НДДКР у виробництво (наукомісткості) формуються високотехнологічні галузі, наукомісткість яких перевищувала 4% (наприклад, інформаційно-комунікаційні технології, фармацевтика); середньо-технологічні – наукомісткість 1- 4% (транспортні засоби, хімічне виробництво) і низькотехнологічні – наукомісткість лише 1% (текстильна і харчова галузі промисловості). Інтенсивне використання НДДКР істотно впливає на обсяг валової доданої вартості, продуктивності праці та зайнятості у названих Євростатом галузях і послугах. Найрозвиненіші країни отримують найбільшу частку валової доданої вартості, найбільші обсяги ВВП на 1 працівника або 1 відпрацьовану годину, створюють найбільше робочих місць у цих галузях. Своєю чергою, країни з галузями високих технологій забезпечують найкращі показники ВВП на душу населення, продуктивність праці (за показником ВВП на 1 відпрацьовану годину), найвищі індекси зростання конкурентоспроможності країни. Так, за оцінками Євростату, країни, в яких частка галузей високих технологій становить бл. 10%, забезпечили такі показники економічного прогресу 2000: обсяг ВВП на душу населення у США становив 33,9 тис. дол., продуктивність праці – 32,6, індекс розвитку технологій – 1, індекс спроможності до інновацій – 1 (два останні індекси формують індекс зростання конкурентоспроможності, який становить 1), частка доданої вартості у ВВП – 9%, частка у загальній кількості зайнятих – 5,3%. В Японії ці показники відповідно становили 25,8 тис. дол., 24 тис. дол., 23 і 12 (17,5), 11,4%, 6,4%; в Ірландії – 29,0 тис. дол., 35,4 тис. дол., 28 і 16 (22), дані про додану вартість у ВВП відсутні, 6,94%; у Фінляндії – 24,9 тис. дол., 30,5 тис. дол., З і 2 (2,5), 10,0%, 7,2%; у Франції – 24,0 тис. дол., 35,0 тис. дол., 17 і 9 (13), 7,0%, 7,2%; у Швеції – 23,9 тис. дол., 29,6 тис. дол., 6 і 8 (7), дані відсутні, 7,9%; у Німеччині – 24,9 тис. дол., 34,1 тис. дол., 15 і 3 (9), 10,9%, 11,2%. Важливу роль у Р. і. відіграє кількість науковців і дослідників на 1 млн осіб населення, кількість статей у наукових і технічних журналах на 1 млн осіб, кількість патентів, виданих країні у США на 1 млн осіб, доступність венчурного капіталу, щільність зв’язків між університетами та промисловістю, загальний обсяг видатків на дослідже
ння та розвиток на душу населення, рівень розвитку електронного бізнесу (показником якого є обсяг послуг об’єктів інформаційної інфраструктури), рівень грамотності дорослих віком від 15 і більше років, рівень охоплення середньою освітою та ін. Кінцевим показником глибоких структурних реформ в економіці є структура експорту та імпорту товарів високотехнологічного виробництва. Так, експорт товарів високотехнологічних наукомістких галузей у США зріс з 1980 до 1998 з 19 до 27,5%, у Південній Кореї – з 7,7 до 24,4%, в Китаї – з 5,6 до 15,6%, у Фінляндії – з 5% в середині 80-х до 20% 1998. Тарифні бар’єри та нетарифні обмеження 2001 становили 6%. Загалом, за даними ЮНЕСКО, частка України у світовому інженерно-науковому потенціалі 1990 становила 7%, нині вона значно нижча. На мікрорівні Р. і. здійснюється передусім у процесі активної інноваційної діяльності підприємств, фірм і компаній (див. Підприємництво інноваційне).

Про низький рівень Р. і. в Україні свідчить незначна частка високотехнологічної продукції у ВВП (4-6%), тоді як у світовому ВВП вона сягає 40%. Важливу роль у Р. і. відіграє винахідництво (див. Винахідництво). Р. і. на регіональному рівні найповнішим є в межах ЄС. Так, 2000 створено Європейський дослідницький простір, в якому наука має стати основним фактором розвитку. З цією метою поставлені завдання скоротити розрив між США та ЄС за обсягом витрат на НДДКР, а отже, збільшити чисельність зайнятих у цій сфері, усунути дублювання і провадити більш цілісну наукову політику в межах ЄС, а також збільшити венчурні інвестиції в наукомісткі галузі та їх інноваційний потенціал, а загалом органічно поєднати розвиток освіти, наукові дослідження та інновації з урахуванням найважливіших наукових пріоритетів. Залежно від динаміки цих змін еволюціонуватиме економічна власність за одночасного зворотного впливу на Р. і. різних типів і форм цієї власності. Інтенсивний розвиток інформаційних технологій і формування на цій основі найдинамічнішого укладу дали підставу американському вченому Р. Алкалі запровадити в науковий обіг поняття “нова економіка”, яку він визначає як “економіку, пов’язану з інтенсивним запровадженням технології і нових способів провадження бізнесу, які впливають на зростання продуктивності праці”, яка, своєю чергою, безпосередньо пов’язана з якістю життя. Проте таке визначення є недосконалим, оскільки не враховує сутності категорії “економіка”, а отже, її структурних елементів (див. Економіка). Крім того, продуктивність праці загалом безпосередньо не пов’язана з якістю життя, оскільки низка аспектів останнього опосередковується соціальною політикою держави (див. Якість життя). З урахуванням цього нова економіка – це заснований на інноваційних технологіях якісно новий рівень розвитку технологічного способу виробництва, який детермінує значне удосконалення організаційно-економічних відносин (менеджменту, маркетингу) й опосередковано впливає на еволюцію відносин економічної власності та господарського механізму і водночас зазнає зворотного впливу цих складових економічної системи. На думку Р. Алкалі, зростання продуктивності праці у секторі інформаційних технологій зумовлено передусім технологічними успіхами у виробництві комп’ютерів і програмного забезпечення, швидким підвищенням загальної факторної продуктивності в інших суміжних секторах, які використовують такі технології, а також збільшенням капіталовкладень в інформаційні і комунікаційні технології. Щодо нових методів ведення бізнесу, то він вважає передовою моделлю виробництва в такій економіці використання фірмами і компаніями виробництва, зорієнтованого на індивідуальний попит.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Розвиток інноваційний - Економічний словник

Схожі записи:

Контроль над зарплатою і цінами Контроль над зарплатою і цінами – різновид державної політики доходів, мета якої – змінити поведінку монополістів на ринках праці і продуктів таким чином, щоб вони...
Банківський нагляд Банківський нагляд – контроль за діяльністю банків з боку центрального банку; контроль банку за використанням наданого ним кредиту....
Економічна безпека економічних відносин Економічна безпека економічних відносин – наявність комплексу умов для вдосконалення економічних відносин, завдяки яким вони сприяють розвитку економічного способу виробництва, а також наявність загроз і...
Віримент Віримент – безготівковий переказ грошових коштів з рахунку одного клієнта банку на рахунок іншого....
Біржові товари Біржові товари – якісно однорідні й кількісно визначені товари, які повністю або частково продаються через біржі (товарні, валютні, біржі робочої сили). Кількісна визначеність товарів характеризується...
Кредит стандартний Кредит стандартний – кредит (незалежно від виду забезпечення), термін погашення якого ще не настав, або кредит, за яким своєчасно і в повному обсязі погашається основний...
Пайовик Пайовик (паевик) – особа, котра внесла пай і стала, таким чином, членом товариства, в яке внесений пай....
Стадія знання Стадія знання – перша стадія ухвалення рішення відносно новизни, на якій за Роджерсом споживач отримує фізичні чи соціальні стимули, що привертають увагу до нового виробу....
Застава зареєстрована Застава зареєстрована – застава акцій, записаних на ім’я зареєстрованої особи, дані про яку містяться в реєстрі акціонерної компанії....
Маса критична Маса критична – обов’язковий набір якісно нових корисних властивостей товару, завдяки чому він відповідає сучасним вимогам....
Операційна діяльність Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Так, цукровий завод, крім основної діяльності –...
Офіційна облікова ставка Офіційна облікова ставка (официальная учетная ставка) – процентна ставка, що застосовується центральним банком країни в операціях із комерційними банками та іншими кредитними установами під час...
Багатство нематеріальне Багатство нематеріальне – частина національного багатства, що складається з накопиченої виробничої майстерності й досвіду людей, їхніх здібностей, потреб, творчих обдаровань, знань та інформації в знаках...
Хеджування випереджальне Хеджування випереджальне – вид хеджування, що полягає у купівлі чи продажу ф’ючерсного контракту до завершення угоди з реальним товаром....
Аналіз мотиваційний Аналіз мотиваційний – маркетингове дослідження причин і умов, які визначають поведінку споживача на ринку. Дає змогу з’ясувати характер інформації, яку використовує споживач під час пошуку...
Перехресне хеджування Перехресне хеджування – страхування ризику від одного фінансового інструмента придбанням ф’ючерса або опціону на інший фінансовий інструмент....
Валютні цінності Валютні цінності – валюта країни в усіх формах (банкноти, білети державного казначейства, монети тощо), платіжні документи (чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви тощо) та інші цінні...
Чистий інвестиційний дохід Чистий інвестиційний дохід – дохід у формі відсотків і дивідендів, отриманий громадянами однієї країни від громадян інших країн, за вирахуванням відсотків і дивідендів, які виплачують...
Статутний капітал Статутний капітал (уставной капитал) – сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність. Визначається статутом або угодою про заснування...
Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) – американський економіст, засновник інституціонального напряму в економічній теорії. Засуджував економічний лібералізм і неокласицизм за надмірну затеоретизованість, відірваність від...
Мобільність Мобільність (мобильность) – оперативність, здатність невідкладно та ефективно щось здійснювати, залучати до виконання, реалізовувати завдання, плани....
Витрати допустимі Витрати допустимі – витрати підприємства в межах умов укладеного договору і правових норм, які підлягають відшкодуванню замовником....
Розвиток економіки Розвиток економіки – закономірний процес кількісно-якісних змін у межах економічної системи, її перехід у нову якість, досконалішу форму. Кількісним виміром цих процесів є відносна зміна...
Ціна відпускна Ціна відпускна – 1) ціна, за якою підприємство, фірма, компанія відпускає свій товар споживачам; 2) ціна, за якою продукцію відпускають заготівельні організації....
Безробіття офіційно зареєстроване Безробіття офіційно зареєстроване – загальна кількість осіб найманої праці, які подали заяви до державної служби зайнятості про надання допомоги....
Міжнародна діяльність банків Міжнародна діяльність банків – виконання банками комплексу операцій та надання відповідних послуг, пов’язаних з розвитком міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міжнародного руху капіталу, міжнародних валютних...
Рай податковий “Рай” податковий – країна (або її окремий регіон), в яку переказують капітал з метою зменшення податків....
Гарантія ризику експорту Гарантія ризику експорту – державна або банківська гарантія ризику (виробничого, транспортного, відмови від несплати) при здійсненні експортних операцій....
Банк зовнішньоторговельний Банк зовнішньоторговельний – спеціалізований комерційний банк, який здійснює кредитування експорту та імпорту, страхування експортних кредитів, взаємні зовнішньоторговельні розрахунки та ін....
Ефект доходу Ефект доходу – вплив зміни ціни продукту на купівельну спроможність споживача і відповідно на кількість продукту, яку придбає покупець, зважаючи (або не зважаючи) на ефект...
Торгові договори Торгові договори – 1) чіткі взаємні домовленості двох чи більше сторін про купівлю-продаж товарів і послуг, які набувають чинності з моменту підписання. Суб’єктами Т. д....
Завдання організації Завдання організації – сукупність робіт або їх частина, які мають бути виконані певним способом у визначений термін....
Дрібносерійне виробництво Дрібносерійне виробництво – виробництво обмеженої номенклатури однорідної продукції невеликими серіями або партіями. Так, якщо обладнання переналагоджується протягом робочої зміни один або декілька разів, то таке...
Соціальна група Соціальна група – сукупність людей і трудових колективів, які виконують суспільно необхідну функцію в суспільному поділі праці, об’єднані спільними інтересами, необхідністю задоволення особистих, колективних, загальних...
Рабовласницький суспільний спосіб виробництва Рабовласницький суспільний спосіб виробництва – економічна система, яка базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба, позаекономічному примусі, а також на...