Самостійність господарська

Самостійність господарська – свобода дій суб’єктів господарювання в усіх сферах суспільного відтворення залежно від типів власності, форм і методів державного регулювання економіки, чинного законодавства та ін. Зокрема у сфері безпосереднього виробництва С. г. недержавних підприємств виражається у виробленні ними власної стратегії і тактики виробництва, прийнятті плану виробництва, свободі наймати потрібну кількість працівників та ін.; у сфері обміну – встановленні цін на свою продукцію, організації її збуту, виборі постачальників

комплектуючих виробів та ін.; у сфері фінансів – розподілі прибутку після сплати встановлених державою податків на розширення виробництва і стимулювання працівників, встановленні рівня заробітної плати, вищої за мінімальну (розмір якої регулюється державою) та ін. Найбільшу С. г. має індивідуальний капіталіст, найменшу – управляючі казенних підприємств. Ступінь С. г. значною мірою визначається організаційно-правовою формою підприємств. Своєю чергою, від ступеня С. г. залежить відповідальність суб’єктів господарювання. Зокрема, індивідуальний капіталіст несе повну відповідальність за свої борги.




Самостійність господарська