САМОВИХОВАННЯ

Культурологічний словник

САМОВИХОВАННЯ – усвідомлювана діяльність людини, спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення у себе позитивних якостей, звичок і подолання негативних. С. можливе за наявності в індивіда здатності аналізувати свої дії і вчинки, ставити перед собою значущі цілі, що відповідають вимогам суспільства. С. виникає на певному рівні розвитку свідомості та самопізнання і розвивається у різноманітних видах діяльності – ігрової, навчальної, суспільне корисної, трудової, в процесі спілкування. Воно нерозривно

пов’язане із здатністю людини до самоаналізу та самооцінки, з її вміннями контролювати свою поведінку і діяльність, співвідносити їх з суспільними та власними вимогами. С. є виявом високого рівня саморегулювання особистості і виразно виступає на вищих ступенях процесу її морального розвитку. Проте найпростіші, мало-усвідомлювані елементи С. мають місце вже у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку і є переважно наслідком виконання вимог дорослих, а не свідомої установки на С. Усвідомлюване, цілеспрямоване С. розпочинається у підлітковому віці. Певний життєвий досвід самостійної поведінки
і діяльності, прагнення до дорослості, активне шукання місця в житті, настійна потреба в самореалізації є важливими передумовами і внутрішніми спонуками до С. На наступних етапах соціального і психічного розвитку особистості в С. відбуваються істотні зміни: чіткіше усвідомлюються загальні і часткові цілі С., його прийоми і засоби тісніше пов’язуються з реальними обставинами життя, а сам процес самовдосконалення набирає систематичнішого характеру.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


САМОВИХОВАННЯ - Культурологічний словник


САМОВИХОВАННЯ