САМОВЛАДАННЯ

Культурологічний словник

САМОВЛАДАННЯ – один з суттєвих виявів вольової риси характеру людини, що полягає в здатності її свідомо керувати власними почуттями, настроями і приводити їх у відповідність з конкретними життєвими ситуаціями. С. може виявлятись як у самостримуванні, так і самоактивізації: в одних випадках людина гальмує в собі небажані, невідповідні певній ситуації настрої, емоційні стани і завдяки цьому уникає неправильних актів поведінки, в інших – вона викликає в собі (шляхом самонаказу, самопідбадьорювання, самонавіювання

тощо) ті настрої, стани, почуття, які є стимулом до дій і вчинків, що їх вимагають конкретні обставини. Необхідність в С. буває найбільшою у складних, конфліктних ситуаціях, коли людині доводиться “брати себе в руки”, долати в собі страх, невпевненість, гнів, обурення і багато інших емоційних станів та почуттів. С. виховується з дитинства під впливом вимог дорослих, в процесі діяльності особистості, взаємин з людьми, що її оточують. Важлива роль у розвитку С. як вольової риси належить самовихованню. С. нерозривно пов’язане з самоконтролем, почуттям власної гідності і відповідальності особи. Фізіологічною основою С. є урівноваженість і рухливість нервових процесів та їх контроль з боку другої сигнальної системи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


САМОВЛАДАННЯ - Культурологічний словник


САМОВЛАДАННЯ