ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович

Культурологічний словник

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (1814-1861) – видатний український поет, художник, громадсько-політичний діяч, засновник нової української літератури, творець сучасної української мови. Походив із кріпацької родини. В акції визволення Ш. з кріпацтва брали участь відомі діячі російської культури В. Жуковський, М. Вієльгорський, В. Григорович. Навчався Ш. у Петербурзькій Академії Мистецтв у К. Брюллова; 1860 р. Ш. був обраний членом Академії Мистецтв по класу гравюри. Як один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства засуджений

і засланий у солдати до Оренбурзького краю без права писати й малювати. Після заслання жив у Петербурзі без дозволу виїзду в Україну. Перша збірка поезій “Кобзар” вийшла 1840 р. у Петербурзі. Творчість Ш. глибоко національна, грунтується на фольклорі, літературі бароко, містить початки модерної української поезії та прози; тематика охоплює українську та світову історію, біблійні й біографічні мотиви; поетичні збірки (“Кобзар”, “Три літа”), поеми (“Сон”, “І мертвим, і живим…”,
“Кавказ”, “Єретик”, “Марія”), повісті російською мовою (“Художник”, “Музикант”, “Варнак”), драма “Назар Стодоля”; “Дневник” (“Щоденник”). Велика малярська спадщина: автопортрети, портрети сучасників, офорти (“Живописна Україна”), серія малюнків “Притча про блудного сина”, акварелі. Творчість Ш. та його світоглядні ідеї мали величезний вплив на весь подальший розвиток української культури та витворення національного міфу.




ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович