Шумський Олександр Якович

Політологічний словник

Шумський Олександр Якович (1890 – 1946) – український політичний і державний діяч. Народився в с. Рудня Борова (тепер смт. Нова Борова) на Житомирщині. Навчався в двокласній сільській школі. Перебуваючи на заробітках у Москві, навчався в університеті ім. Шанявського, а в 1915 р. вступає до ветеринарного університету. Того ж року його призивають до армії, де він долучився до діяльності українських соціалістів – революціонерів, у московський гурток яких вступив ще в 1914 р. Під час війни обирався делегатом різних армійських

з’їздів солдатських комітетів. Після Лютневої революції – делегат різних революційно налаштованих військових з’їздів. Від Української партії соціалістів – революціонерів (УПСР) був обраний до Центральної Ради. На III з’їзді у листопаді 1917 р. обирається членом ЦК УПСР. Під час гетьманщини Ш. бере безпосередню участь в організації повстання проти П. Скоропадського на Волині і проти Петлюри у Ржищевському районі на Київщині. У січні 1919 р. Ш. разом з керівною верхівкою УПСР, яка взяла курс
солідаризації на певних умовах з політикою КП(б)У, приєднався до компромісної ідеї розбудови незалежної національної держави, скликання з’їзду Рад і утвердження Раднаркому України на основі багатопартійності. На основі лівої течії УПСР було утворено партію під назвою Українська комуністична партія (боротьбистів) – УКП(б). Але запропоноване партнерство лівими есерами під тиском ЦК РКП(б) було ігноровано ЦК КП(б)У. У березні 1920 р. після самоліквідації УКП(б) разом з чотирма тисячами боротьбистів Ш. було прийнято до КП(б)У, обирався членом ЦК КП(б)У, членом політбюро ЦК, очолював відділ ЦК з роботи на селі, Одеський і Київський губернські революційні комітети, призначався повноважним представником України в Польщі. В 1924-1927 рр. Ш. на посаді наркома освіти України провадив велику роботу із здійснення політики українізації (коренізаціі), щиро вірив у національне відродження України, що не знайшло розуміння і підтримки з боку И. Сталіна і тодішнього генерального секретаря ЦККП(б)У Л. Кагановича. В 1927 р. Ш. звинувачують у “націонал – ухильництві”, насильницькій форсованій українізації, недооцінці ролі КП(б)У у здійсненні національної політики, позитивному ставленні до затаврованого Сталіним М. Хвильового, причетності до розколу Компартії Західної України і відкомандировується до Москви у розпорядження ЦК ВКП(б). В 1933 р. Ш. заарештовують і засуджують до 10 років позбавлення волі. У роки тюрми, таборів і заслання Ш. продовжував відстоювати свої переконання. У своїх листах до Сталіна викривав шовіністичну політику більшовиків щодо українського народу, посилення русифікації України. Шумський пішов з життя нескореним, наклавши на себе руки.

Пончук М., Давидов П., Коваленко О. Світова та вітчизняна етнодержавницька думка. – К.; Донецьк, 1997; В. Королев. Политические партии Украины и Крыма. История и современность. – Симферополь, 2002.

В. Панібудьласка




Шумський Олександр Якович