Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum) – Тип Плоскі черви Plathelminthes

МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ

Розділ 3

БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

3.4. Медична гельмінтологія

3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )

3.4.2.4. Сисун Ланцетоподібний ( Dicrocoelium lanceatum )

Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum) – збудник дикроцеліозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.62) довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звужене, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім’яники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник розташований за заднім сім’яником,

матка – у задній частині тіла. Жовтівники – з боків у середній частині тіла.

 Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum)   Тип Плоскі черви Plathelminthes

Рис. 3.62. Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum), статевозріла особина.

Яйця (рис. 3.63) коричневого забарвлення, розміром 38-45 мкм, асиметричні. Кришечка зрілого яйця слабко помітна, розташована на гострішому полюсі. Всередині зрілого яйця знаходиться зародок з двома круглими клітинами.

 Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum)   Тип Плоскі черви Plathelminthes

Рис. 3.63. Сисун ланцетоподібний, яйце.

Життєвий цикл (рис. 3.64).

 Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium lanceatum)   Тип Плоскі черви Plathelminthes

class=""/>

Рис. 3.64. Життєвий цикл сисуна ланцетоподібного:

1 – остаточний хазяїн; 2 – яйце з мірацидієм; З – перший проміжний хазяїн (молюск із роду Zebrina); 4 – мірацидій; 5 – спороциста І порядку;

6 – спороциста II порядку; 7 – церкарій; 8 – збірна циста; 9 – другий проміжний хазяїн (мураха з роду Formica); 10 – метацеркарій.

Остаточний хазяїн – травоїдні тварини: велика і мала рогата худоба, свині. У людини описані поодинокі випадки хвороби.

Проміжний хазяїн: перший – наземні молюски (Неlісеllа, Zebrinа та ін.), другий – мурахи.

Інвазійна стадія – метацеркарій. Людина заражається при випадковому проковтуванні мурах з ягодами, овочами.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.

Яйця дикроцелія виділяються з фекаліями хворого в навколишнє середовище. Всередині яйця знаходиться розвинутий мірацидій, що вивільняється у тілі наземного молюска. У печінці молюска (впродовж 4,5 міс. – 1 року) розвиваються спороцисти і церкарії. Стадія редії відсутня. Церкарії мігрують у порожнину легень і викидаються назовні у вигляді слизуватих грудочок. Грудочки проковтують мурахи, у м’язах і жировому тілі яких розвиваються метацеркарії. Характерне заціпеніння уражених мурах при зниженні температури до 11-12 °С, що полегшує їх проковтування остаточним хазяїном з травою.

Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до опісторхозу, однак виражені слабше.

Діагностика. Клінічна: грунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе виявлення “транзитних” яєць; серологічні реакції.

Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомендується празиквантел.

Профілактика. Особиста: мити овочі і фрукти перед вживанням. Громадська: ветеринарний контроль за тваринами.