Урок № 34
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Тема. Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації
Мета: систематизувати та узагальнити знання учнів про види мовленнєвої діяльності та особливості діалогічного мовлення, повправляти у складанні та розігруванні діалогів на задану тему в запропонованій ситуації спілкування; розвивати мислення, мовлення, пам’ять, комунікативні вміння, удосконалювати дикцію, правильне інтонування фрази, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
Обладнання: картки, уривок із тексту
ХІД УРОКУ
I. Повідомлення мети та завдань уроку.
II. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.
V Робота з підручником.
Самостійне опрацювання таблиці “Загальні відомості про мовлення”.
III. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.
V Вільний диктант.
Назвати види мовленнєвої діяльності, до яких ви вдалися у процесі роботи над вільним диктантом.
Важливою умовою успішного спілкування є оволодіння позитивно наполегливим стилем, який засвідчує самоусвідомлення мовцем власної гідності. Люди, які дотримуються такого стилю,
IV. Вивчення нового матеріалу.
V Пояснення вчителя.
Усне мовлення (говоріння) – ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: у мовця виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричиняє найрізноманітніші вияви спілкування: запитання – відповідь; прохання – згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо.
Таким чином, діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками одне одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення.
Найчастіше діалог будується так: запитання – відповідь. Питальне слово репліки-стимулу (запитання) зумовлює зміст репліки – реакції (відповіді). Мета такого діалогу – з’ясувати ситуацію та уточнити її. Такий діалог називається діалогом-обміном повідомленнями.
У репліках такого діалогу використовуються слова: як, що, хто, чому, навіщо, куди? Часто вживаються слова адже так; виходить, що; чи не так; правда. Такі слова орієнтують співрозмовника на підтвердження або спростування висловленого.
Діалог, в якому висловлюється схвалення, захоплення, співчуття, сумнів, несприйняття або засудження когось або чогось, називається емоційно-оцінним діалогом.
У репліках такого діалогу використовується емоційно забарвлена лексика із значенням оцінки (чепуруха, нечупара, краля, страшко, герой, пустобрех, перекинчик, нерозлийвода, здіймиголова), емоційно наснажена фразеологія (золоті руки, камінне серце, пластилінова вдача, як свиня в апельсинах, кочергою носа не дістанеш), а також слова, утворені за допомогою суфіксів, що передають оцінку предмета або явища (хлопчичок, манюпусінький, дівчаточко, молодичка, гарнюля, бабище, паруб’яга, хамидло, збіговисько). Емоційність діалогу може підсилюватися вживанням вигуків (гей, ой-ой-ой, гайда, пумо тощо).
Якщо метою спілкування є спонукання співрозмовника до дії, створюється діалог-волевиявлення. У репліках такого діалогу вживаються дієслова у формі наказового способу, що означають пораду, побажання, пропозицію, наказ (замовкни, принеси, поділись, начувайся, схаменись). Для висловлення чемного наказу або пропозиції можуть вживатися дієслова у формі умовного способу (пропустив би, пішов би, допомогла б), категоричність наказу увиразнюється вживанням дієслів у неозначеній формі (встати, відповідати, мовчати). У репліці-відповіді зазвичай висловлюється згода чи незгода виконати прохання або наказ.
V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
V Скласти й розіграти діалог-обмін повідомленнями, що міг би відбутися між двома однокласницями (телефонна розмова), одна з яких через хворобу пропустила заняття в школі.
V Скласти й розіграти діалог-обмін повідомленнями, що міг би відбутися між тренером української молодіжної збірної команди з баскетболу (футболу, хокею) та гравцем-одинадцятикласником про перенесення часу й місця тренування.
V Скласти і розіграти діалог-волевиявлення, що міг би відбутися між учнем та його батьками про бажання хлопця взяти участь в обласному чемпіонаті з футболу (конкурсі бальних танців) напередодні випускних іспитів.
V Скласти й розіграти діалог-волевиявлення, що міг би відбутися між батьком одинадцятикласника та його вчителькою про необхідність ретельної індивідуальної підготовки учня до випускного письмового іспиту з мови.
V Скласти й розіграти емоційно-оцінний діалог, що міг би відбутися між батьком і матір’ю одинадцятикласника та п’ятикласниці після відвідання батьком – батьківських зборів у класі дочки, а матір’ю – батьківських зборів 11 класу.
VI. Пояснення вчителя.
Матеріал для вчителя
Навчаючи діалогічного мовлення учнів-одинадцятикласників, словесник має звернути увагу на додержання школярами норм українського мовленнєвого етикету2, підкреслюючи необхідність бути не просто чемним, а й толерантним, відчуваючи настрій співрозмовника.
Не завадить дати учням поради щодо психологічно грамотного спілкування, а також різноманітних засобів досягнення мети спілкування3.
Наприклад, можна звернути увагу старшокласників на таке твердження психологів: люди краще сприймають слова тієї людини, до якої в них виникли позитивні почуття (приязні, симпатії, дружби). Викликати у співрозмовника позитивні до себе почуття можна такими прийомами:
Якнайчастіше називати людину на ім’я (тобто в репліках діалогу вживати звертання – ім’я або ім’я та по батькові співрозмовника);
Контролювати вираз обличчя (прийом дзеркального відображення). Якщо при спілкуванні вираз обличчя одного із співрозмовників набуває виразу щирості, привітності, доброзичливості, інший учасник діалогу сприймає це як сигнал “Я твій друг”;
Якнайчастіше говорити співрозмовникові приємне. Компліменти завжди поліпшують настрій.
Не буде зайвим пояснити учням, що якнайсильніше враження справляє початок розмови. Щоб справити на співрозмовника гарне враження, психологи радять дотримувати так званого “правила 12”: перші 12 кроків назустріч співрозмовникові повинні бути впевнені й рішучі, а перші 12 слів – приємні.
Проте найбільше запам’ятовуються не перші, а останні хвилини спілкування, а також те, що протягом них було сказано. Тому незалежно від результатів розмови психологи радять закінчувати її на мажорній ноті.
Добираючи ситуації до мовленнєвих вправ, не варто нехтувати й міжпредметними зв’язками, пов’язуючи теми діалогів із матеріалом, що вивчається на уроках літератури, історії, права тощо.
VII. Виконання вправ на закріплення вивченого.
V Прочитати за особами уривок із журнальної публікації.
З якою метою діалоги використовуються журналістами? Схарактеризувати ситуацію спілкування, зробити висновки щодо ступеня досягнення мети кожним із співрозмовників у процесі спілкування. З’ясувати стиль поданого діалогу. Переказати діалог за особами, увиразнюючи сказане героями за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів).
– Велику популярність вам принесли насамперед історичні романи. Певна річ, усі твори вам дорогі. Та праця над яким найбільше закарбувалась у пам’яті й душі?
– Найтяжче було з “Роксоланою”, бо довелося входити в ісламський світ, а найбільше душевне піднесення – це праця над романом “Я, Богдан”. Один з критиків звинувачував мене: як посмів ототожнитися з гетьманом Хмельницьким? А я ототожнювався не сам, а разом з усіма українцями: ось ми – Богдани, ми – єдині й неповторні у світі.
– Укладачі шкільних програм ваші історичні романи залишили поза увагою. Якби ваша воля, який свій твір ви запропонували учням бодай переглянути?
– Включати до шкільних програм твори тих чи інших письменників – це вбивати їх так само, як Дантес – Пушкіна. В українській школі обов’язково вивчати тільки Шевченка. Усіх інших – альтернативно. (З інтерв’ю з Павлом Загребельним4)
V Виконання та перевірка індивідуального завдання. (Учні готуються попарно. Варто заслухати 2-3 пари.)
КАРТКА
Прочитати нарис та уривок із статті5. “Перевтілившись” у журналіста, один учень має обміркувати й записати запитання для інтерв’ю з художником. Другий учень, “перевтілившись” у художника, має продумати відповіді на кожне із запитань. Удвох розіграти діалог-інтерв’ю для молодіжної передачі в умовах кіностудії (у так званому “живому ефірі”).
ФЕОДОСІЙ ГУМЕНЮК
Непростим був шлях Феодосія Гуменюка до визнання.
Спочатку його персональні виставки відбулися в Чехословаччині, тричі в Канаді, потім у Львові і, нарешті, у Києві.
Художник, який тривалий час живе за межами землі, де народився, зберіг вірність материнському слову й пісні. Ф. Гуменюк створив до щему рідний образ України. З його картин долинають голоси предків, віє духом козацьких вольностей. Його роботи передають таємничість обрядів, ярмаркову розмаїтість, розповідають про ніжність дівочого кохання і важку працю трудівників.
Дорога починається з першого кроку. Для Гуменюка – митця вона розпочалася з духмяних пахощів яблуневих садів Вінниччини, де він народився 6 вересня 1941 року. Життєва стежка привела його спочатку до Дніпропетровського художнього училища, потім – у Ленінград до Інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна. До інституту, названого ім’ям художника, котрий так само народився в Україні, як і інші славетні живописці-земляки: Дмитро Левицький, Володимир Боровиковський, Архип Куїнджі. Там же, у колишній Петербурзькій академії мистецтв, навчався Тарас Шевченко.
Разом із однодумцями-земляками, закинутими у північну столицю, Гуменюк заходився піднімати пласти народної культури минулого. Особливий лад побудови народних картин, виняткова краса народного вбрання, а також фольклор: веснянки, гаївки, щедрівки, колядки – все це стало невичерпним джерелом натхнення. Наполегливій праці прислужилися багаті ленінградські наукові бібліотеки та Музей етнографії. Гаятися було ніколи: глибокий смуток за втраченим і спаплюженим вимагав рішучих дій. Логічним наслідком зусиль стало утворення товариства “Український авангард”. Назва, певна річ, була досить умовна, адже пошуки художників докорінно відрізнялись від подібного напрямку творчості як радянських, так і зарубіжних колег. На основі прадавніх, навіяних фольклором тем народжувалось новітнє формотворення… Засоби сучасного мистецтва надавали архаїчним мотивам неповторного звучання.
Більша частина створених Ф. Гуменюком за 30 років шедеврів розсіяна у приватних збірках – у Франції, Швеції, Канаді, США, Чехословаччині.
Мабуть, найвідоміша картина Гуменюка – створене у 70-х роках полотно “Вірність Україні”. Замріяна дівчина в намисті, з червоною стрічкою в косі та червоною книгою в руках на тлі яблуні з дозрілими яблуками, провісником ранку півнем, сприймається як уособлення повної сил і сподівань України. Великої змістової ваги набирає яблуко поруч із книжкою. Сприймаємо його як символ життєдайності – із зерен-думок виросте дерево нового життя…
Співуча, плавна й гнучка лінія домінує в картині “Мій край”. З ліній випливають і наповнюються кольором форми. Перед нами – мати-земля із снопом золотої пшениці, милий народу козак на білому коні з птахом. Козак із списом і червоний півень символізують неспокій. Та поруч – заступник Архангел Михайло – це відновлює рівновагу. Знизу ряджені – то свято. Лукаві маски, дзвоник, а праворуч – старий козак чи селянин з простягнутою до невмирущої землі-матері рукою. Коло замкнулося. Життя триває: у зернах, у надії…
Феодосій Гуменюк дає нам завжди своєчасний урок любові до рідної землі. Живучи за її межами, він демонструє національну гордість і гідність у найкращому розумінні слова.
Як же хотілося б, щоб видатний і відомий на весь світ український художник жив в Україні! Час виправляти помилки.
У Феодосія є мрія про спільну виставку з Опанасом Заливахою, Іваном Марчуком, Андрієм Антонюком. Дай Боже мрії здійснитися. Шануймо ж таланти нашої землі! (За Г. Ліиіченко)
…Ще в 1972-1976 роках Феодосій Гуменюк був викладачем Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. Мухіної, а нині навчає майбутню зміну, ставши професором Національної Академії образотворчого мистецтва в Києві, де з 1993-го очолює майстерню історичного живопису. На початку 2001 року у виставковому залі Києво-Могилянської академії була розгорнута велика, ретельно підібрана експозиція найкращих творів єдиного цілісного явища під назвою “Феодосій Гуменюк та учні”.
Який же багатогранний цей коштовний камінь сучасної української образотворчості – школа історичного малярства Ф. Гуменюка!
До свого 60-ліття заслужений діяч мистецтв, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Феодосій Гуменюк підготував ретроспективну виставку – 50 акварелей про звичаї та обряди українського народу, ілюстрації до календаря “Славетне козацтво” та 50 малярських творів – від “Вірності Україні” 1971-го до найновіших.
Словник.
Ретроспектива – аналіз минулих подій, вражень; демонстрація кінофільмів, творів живопису тощо у часовій послідовності їх створення.
VIII. Пояснення вчителя.
Матеріал для вчителя
У процесі обговорення складених і розіграних школярами діалогів учитель може пояснити, що для пожвавлення діалогу варто використовувати різні види запитань, їх комбінацію. Завдяки цьому можна перехопити й утримати ініціативу або ж, “розговоривши” партнера, одержати від нього якнайбільше потрібної інформації.
Існує кілька способів ставити запитання. Закриті запитання – ті, на які можна відповісти лише “так” і “ні”. Слід намагатися ставити запитання, на які співрозмовник зможе відповісти ствердно. Негативні відповіді сприяють напруженості розмови. Подвійні закриті запитання звучать так: “Концерт відбудеться в суботу чи в неділю?” і дають можливість співрозмовникові зробити уточнення. Відкриті запитання вимагають пояснень, часом аргументації, тому відповіді на них здебільшого мають форму монологу. Вони загрожують втратою ініціативи в розмові. Переломні запитання порушують нові проблеми, допомагають визначити слабкі місця у позиції співрозмовника. Краще формулювати їх за допомогою дієслів минулого часу (“У чому полягали твої помилки в контрольній?”) – тоді співрозмовник відповідатиме більш охоче. Риторичні запитання мають на меті забезпечити підтримку (“Хіба я не правий? Хто зможе заперечити?”) Запитання для обмірковування спонукають до роздумів і коментарів. Мета – забезпечити взаємодовіру (“Ти вважаєш цей вчинок недоречним?”).
І, звичайно, необхідною умовою досягнення мети у спілкуванні є підкреслена чемність, тактовність, бажання зрозуміти і підтримати співрозмовника.
IX. Виконання вправ на закріплення вивченого.
V Скласти і розіграти діалог, що міг би відбутися між двома колишніми однокласницями, які зустрілися після довгої розлуки. Одна з них, тяжко перехворівши, постійно нагадує про свою недугу, прагне з’ясувати, як відбилася хвороба на її зовнішньому вигляді. Інша намагається підтримати співрозмовницю, не вдаючись, однак, до явних лестощів.
V Скласти й розіграти діалог між хлопцем та його старенькою сусідкою. Бабуся майже зовсім глуха, їй здається, що всі з Ті глухоти кепкують. Учень намагається заспокоїти й підтримати бабусю.
V Скласти й розіграти діалог, що міг би відбутися між двома випускниками школи: один із них, маючи посередні знання, вступив до престижного вузу, другий, золотий медаліст, провалився на вступних іспитах. Перший намагається підтримати товариша, другий – приховати образу.
X. Підведення підсумків уроку.
XI. Домашнє завдання.
“Перевтілившись” у журналіста, підготувати питання для інтерв’ю з однокласником, який “перевтілився” у вашого улюбленого письменника (співака, актора, спортсмена). У процесі підготовки спиратися на зібрану про співрозмовника інформацію.
_______________________________________________________
1 Див: Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей: Посібник для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 1997. – 192 с.
2 Див. Богдан С. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998.
3 Див: Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей: Посібник для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 1997. – 192 с.
4 Див: Україна.- 2000. – № 6.- С. 38-41.
5 Див.: Дніпро.- 1988.- № 10.- С. 137-138 (нарис подано у скороченому вигляді); Літературна Україна.- 2001.- 20 вересня.- С. 7.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)