Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ спеціальна соціол. теорія, що вивчає закономірності функціонування культури в суспільстві: її місце і роль у сусп. системі; зміст, форми і напрями культурної діяльності; культурний рівень різних соціальних прошарків; культурні потреби та рівень їх задоволення; стан, зміст то ефективність діяльності соціальних ін-тів та закладів культури, якісний склад кадрів у сфері культури, ситуацію но ринку худ.-культурної продукції; особливості публіки та репертуар культурних закладів;
Серед власне теорет. проблем С. к. привертають до себе увагу передусім проблеми співвідношення політ, культури та культурної політики; зв’язок культури та соціальної структури; культурної статики та культурної динаміки; природа культурних конфліктів та способи їх вирішення тощо.
Останніми роками поступово змінюються проблематика та аспекти аналізу культурних явищ у С. к. Якщо в попередні роки дослідники в цій галузі знання більше працювали у двох головних напрямах – аналіз особливостей функціонування та змісту роботи різноманітних культурних
Фактично С. к. може вивчати будь-які соціальні явища, але на відміну від інших галузей соціол. знання вона це робить під особливим кутом зору – вивчення змісту соціального життя людей, головною культурною ознакою якого є процес перетворення людини із засобу на мету сусп. розвитку. Це стає одним із головних показників соціол. досліджень, що можуть проводитися на основі будь – якої концептуальної моделі культури, і одночасно виступає методол. засобом порівняльного аналізу їх результатів.
Прикладні соціол. дослідження в межах С. к. можуть проводитися на методол. засадах будь-якої теорет. концепції культури (ціннісній або аксеол,, діяльнісній, символ., феноменол., конфліктол. та ін.).
Ці концепції спрямовують характер теорет, визначення головних категорій культури як її структурних елементів та напрями їх операціонального визначення. Але у зв’язку з цим постає одна важлива методол. проблема – можливість порівняльного аналізу результатів таких досліджень. Вона може бути вирішена через розробку заг. теорет. показників – понять, серед яких можна назвати вже означене вище – “людина як мета сусп. розвитку” та “заг. людська орієнтація культурних змін”.
У цілому ж розробка системи показників у С. к. є однією з її фундаментальних сучасних завдань. Така система має орієнтувати дослідників не тільки на знаходження універсальних тенденцій і компонентів для всіх культур, котрі головним своїм функціональним призначенням мають збереження їх цілісності (культурної цілісності суспільства), а одночасно передбачити можливість дослідження різноманітних і різноспрямованих змін, що породжують барвисте культурне розмаїття, їх надзвичайно складну в соціальному плані структуру.
Означена проблема робить необхідним для С. к. дослідження структури культури. Заг. визнаним підходом тут є поділ її на матеріальну та духовну. Але такий підхід скоріше є філос., ніж соціол. З т. з. соціології, культура може поділятися за різними ознаками: за рівнем розвитку – як висока, або класична, народна, або фольклорна та масова; за терит. та етнічними ознаками; за характером діяльності – як культура мови, естетична культура тощо; вона може поділятися на офіційну та неофіційну культуру, домінуючу та субкультури тощо. Означені способи класифікації дають змогу більш чітко визначати проблеми та теми прикладних досліджень і потрібні для цього показники.
С. к. як спеціальна соціол. теорія має власні галузі досліджень. Такими галузевими теоріями у межах С. к. є соціологія мистецтва, соціологія літератури, соціологія кіно і театру, соціологія музики, соціологія книги і читання (текстових форм культури, де окремим напрямом виділяється соціологія журналістики), соціологія фіз. культури і спорту, соціологія дозвілля, соціологія засобів масової комунікації тощо.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)