СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ – галузь соціол. науки, предметом якої є: праця як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, навичок, знань та умінь особи з метою створення матеріальних, соціальних і культурних благ індивідуально або в кооперації з іншими; як засіб добування винагороди для задоволення різноманітних життєвих потреб; як основа соціально-екон. становища працівників в індустріальному та постіндустріальному суспільствах і джерело нерівності в доходах і престижі; як дослідження

соціол. методами стану і динаміки ставлення робітників до предмета, процесу і результату праці, відносин між робітниками, групами робітників, зайнятих у виробничій діяльності, з приводу володіння й розпорядження власністю на умови і засоби праці; дослідження місця праці у цілісному способі життя, мотивів і цінностей трудової діяльності, соціального самопочуття окремих робітників та груп.

Теорет. і практ. засади галузі були закладені вивченням чинників, які впливають на ефективність праці. Згідно

з Ф. Тейлором ключова роль у цій залежності належить організатору виробничого процесу – менеджеру, який повинен якнайкраще розподілити працю і дібрати найзручніші засоби її виконання, підготувати компетентного робітника, запропонувати матеріальні стимули для підвищення її продуктивності. Е. Мейо, узагальнивши експерименти у Хотторні, наполягав на тому, що ефективність праці робітника залежить від його статусу в групі, статусу групи на підприємстві, підпорядкованості груповим цінностям та нормам. Приблизно у той же час, тобто наприкінці 20 – поч. 30-х рр., рад. дослідник А. К. Гастєв (прихильник поглядів Ф. Тейлора у тій частині, що стосувалася уявлень про поділ праці на простіші операції) звернув увагу на явище спротиву робітників інноваціям і запропонував заходи щодо його послаблення. Згодом широке коло проблем, пов’язаних з переходом від переважно с.-г. до переважно індустріального суспільства, змінами у способі життя, ставленні до пращ, з відчуженням робітників від процесу в-ва та його результатів, із задоволеністю працею, престижем професій досліджувалося на Зх. у межах предмета індустріальної соціології.

У сер. 60-х рр. у СРСР вийшли друком моногр. пращ за результатами перших власне соціол. досліджень: “Рабочий класс и технический прогресс”, “Человек и его работа”. У них було обгрунтовано взаємозв’язок між складністю виконуваної праці, рівнем її техн. оснащення, з одного боку, і структурою та змістом ціннісних орієнтацій – з другого. Концептуальною основою даної і подібних розвідок стали операціонально інтерпретовані поняття; “зміст праці”, “характер праці”, “задоволеність працею”, “ставлення до праці”, “цінності праці”, “престиж професій”, “привабливість професій”, “складність праці”, “кваліфікація”, “групові норми”, “колектив”, “мотиви та стимули праці”, “потреба в праці”, “соціально-екон. нерівноцінність видів пращ”, “винагорода за працю”, “групові та міжособистісні конфлікти”, “керівник”, “вербальна і реальна поведінка” то ін. В Україні проблеми С. п розглядалися і. М. Поповою, А. О. Ручкою, Є. І. Суїменком, В. П. Чорноволенком, М. О. Сакадою.

На поч. 80-х рр., обговорюючи результати повторного (більш як через 10 р.) дослідження ставлення до праці молодих робітників, В. О. Ядов дійшов висновку, що для розуміння вербальної і реальної поведінки технол. і соціальні аспекти праці потрібно розглядати в контексті способу життя робітників, трудову діяльність вивчати у її взаємозв’язку з техніко-технол. і соціально-організацінними аспектами, що соціол. дослідження, а також інтерпретація отриманих результатів повинні спиратися на чіткі уявлення про місце цінності праці у способі життя робітника і в заг. системі цінностей. Проведені ним та ін. соціологами дослідження підтвердили факт впливу на поведінку у сфері в-ва міри включеності робітника до групової трудової діяльності, переймання ним групових стандартів і моделей поведінки, а вивчення наслідків безробіття виявили складну залежність між працею і сукупністю ціннісних орієнтацій, настанов, соціальним самопочуттям, особливостями сприйняття та інтерпретації навколишнього світу, стосунками у сім’ї, політ, уподобаннями тощо.




СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ