Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІУМ МІСЬКИЙ – тип соціальності, що існує як штучно створена урбанізована терит.-поселенська спільність людей, котра зумовлена міським способом їх життя. Передбачає соціально-просторову форму організації життєдіяльності людських індивідів та їх груп, яка детермінується особливостями міста як специфічної поселенської структури. Протилежний соціуму сільському (див.). Історично виникає в результаті сусп. поділу праці, відокремлення від землеробства ремесла і торгівлі та зосередження
С. м. характеризується масовим знеособленням людських індивідів, нав’язуванням їм функціональної рольової поведінки, формальністю стосунків між людьми, анонімністю зв’язків, коротко-часовістю, частковістю, поверховістю контактів у спілкуванні.
У С. м. сконцентровані досягнення науки і техніки, технології, культури, в результаті чого члени цього соціуму мають пріоритетні можливості для швидкого їх застосування в організації праці, підприємництві, навчанні, відпочинку, побуті, дозвіллі. Як зазначав у зв’язку з цим М. Вебер, соціальна структура С. м. сприяє розвитку індивідуальності і є, таким чином, інструментом істор. змін у суспільстві.
Досягнення С. м. у створенні людської цивілізації грандіозні. Особливо вони вражаючі у сфері в-ва, побуту, дозвілля, науки і культури. Проте він несе у собі й певні тенденції до деградації людини, спричинені відірваністю, ізоляцією її від природного середовища, сільського життя. Тому над вирішенням екзистенціальної та екол. проблематики існування й відтворення міських соціумів зосереджують свої зусилля спеціалісти з різних галузей знання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)