Співучасть

Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 20. Кримінальне право

3.Співучасть

Багато злочинів скоюють не одноособово, а за участю кількох злочинців, які діють спільно. Кожний з учасників злочину в разі скоєння його кількома особами є співучасником. Кожний із співучасників відповідає за злочин, який скоїла вся група, хоча суд обов’язково врахує конкретні дії кожного з них.

 Співучасть

Законом передбачено кілька видів співучасті. Уявімо, що група злочинців вирішила пограбувати ювелірний магазин. Один із

них дізнається про режим роботи й охорони, планує злочин, розподіляє функції учасників пограбування. Цe – організатор злочину. Ін­ший домовляється з “досвідченими” грабіжниками, підмовляє їх взяти участь у злочині – він підмовник. Ті, хто безпосередньо ви­конують заплановане, – виконавці. Підлягають відповідальності також особи, які не брали безпосередньої участі в пограбуванні, але своїми діями сприяли успіху – виготовили потрібні для відкриття сейфів інструменти, надали транспорт для вивезення пограбованого. Boни є пособниками.

Із Кримінального кодексу України

Стаття

11. Поняття злочину

1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небез­печне винне діяння (дія або бездіяльність), скоєне суб’єктом злочину.

2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодек­сом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізич­ній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Стаття 14. Готування до злочину

1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на скоєння злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для скоєння злочину.

2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за со­бою кримінальної відповідальності.

Стаття 15. Замах на злочин

1. Замахом на злочин є скоєння особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

2. Замах на скоєння злочину є закінченим, якщо особа ви­конала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кіпця, але злочин не було закінчено з причин, які не зале­жали від її волі.

3. Замах на скоєння злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відпові­дальність за закінчений злочин.

Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому зло­чині

1. Добровільною відмовою є остаточне припинення осо­бою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення зло­чину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений зло­чин та за злочин, скоєний у співучасті.

2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, перед­баченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір пока­рання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, пе­редбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особ­ливої частини цього Кодексу.

Отже, найтяжчі правопорушення – злочини – скоюють у сфері кри­мінального законодавства. Кожен злочин має певний склад, до якого входять чотири елементи – суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона й об’єк­тивна сторона злочину.

У багатьох випадках злочин скоює група злочинців, у цьому разі йдеться про співучасть і співучасників їх скоєння. За скоєний злочин від­повідають усі співучасники, так само передбачено відповідальність за готування злочину і замах на злочин.

У разі добровільної відмови від скоєння злочину правопорушника звільняють від кримінальної відповідальності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Співучасть - Правознавство


Співучасть