Співвідношення між рівністю доходів і соціальною справедливістю

Співвідношення між рівністю доходів і соціальною справедливістю – взаємозалежність між рухом соціально-економічної системи до вирівнювання доходів між найбагатшими і найбіднішими верствами населення (а отже, подолання нерівності) і урівноваженістю між правами та обов’язками людей, між кількістю та якістю праці і розміром отримуваних реальних доходів та ін. Проблему нерівності доходів Р.-К. Макконнелл і С.-Л. Брю пов’язують з ринковою системою (яка “не має совісті і не пристосовується до моральних норм”), тобто з “суто індивідуалістичним

характером капіталістичної економіки”, яка “цілком допускає високий ступінь нерівності в доходах”. Водночас вони називають і специфічні причини цього явища: відмінність у здібностях людей, у рівні освіти і навчання, професіональні смаки і ризик, володіння власністю, панування на ринку, вдача, нещастя і дискримінація. Однак некоректно пояснювати нерівність у доходах населення лише індивідуалістичним характером капіталістичної економіки, оскільки він був властивий капіталізму лише на нижчій стадії його розвитку. Крім того, необгрунтовано володіння власністю ставити на 4-те
місце в ієрархії специфічних причин цього явища, адже відмінності у здібностях, рівнях освіти і навчання спричинені передусім неналежними умовами для прищеплення і розвитку цих якостей. З огляду на це найзагальнішою причиною диференціації в доходах населення за сучасних умов є економічна система капіталізму, побудована на відчуженні переважної більшості населення від власності на засоби виробництва і влади. Конкретизуючи одну з причин нерівності – “володіння власністю”, – американські вчені визнають, що “величезна більшість домогосподарств мають мало або взагалі не мають власності, а інші – їх меншість – володіють великою кількістю устаткування, нерухомістю, сільськогосподарськими угіддями та ін.”. Похідними причинами диференціації в доходах населення є відчуженість від управління власністю, від самого процесу праці (а отже, існування масового безробіття), існування дискримінації (в оплаті робочої сили, здобутті освіти та ін.), антидемократичний характер діяльності держави, відсутність справедливої соціальної політики, раціональної регіональної економічної політики, могутніх профспілок та ін. Окремі причини диференціації в доходах населення пов’язані з біологічними факторами (відмінності у здібностях і творчих обдаруваннях, чисельність сім’ї, частково вік та ін.). Визначальними серед них є соціально-економічні причини, про що свідчить досвід окремих розвинених країн, в яких інтенсивніше відбувається соціалізація капіталістичної економічної системи (наприклад, Швеції), а тому менша диференціація в доходах. Окрему низку причин диференціації в доходах населення виділяють на мікрорівні. Вони водночас с похідними від соціально-економічних і охоплюють диктат монополій (у т. ч. олігополій) на ринку, існування контрактної системи, нижчий рівень заробітної плати і доходів у не монополізованому, передусім у дрібнотоварному секторі економіки та ін. Ступінь нерівності в доходах населення в західній економічній літературі визначають виокремленням 10% найбагатших і найбідніших верств населення (децильний коефіцієнт), 20% відповідних груп населення (т. зв. квінтиль), 30% і т. д. Відтак на основі цих інтервальних рядів обчислюють показники диференціації у грошових доходах. Використовують і показник концентрації (індекс Джинні) – ступінь відхилення фактичного розподілу доходів від рівномірного та ін. У США 1994 на 5% найбагатших сімей припадало 20,1% (2000 – 20,8%) сукупних доходів, що перевищувало сукупний дохід 40% найбіднішого населення. Якщо у країнах ЄС (у складі 15 країн) розрив у доходах в останні 1,5-2 десятиліття знижувався, то у постсоціалістичних країнах він зростав. Так, у 1987-1990 коефіцієнт Джинні в Чехії становив 0,19, Польщі – 0,28, Росії – 0,26. У наступні роки він зріс, причому найбільше в Росії (0,398 у 1999-2003) і Україні. Водночас для визначення багатства, сконцентрованого в руках олігархії, доцільно визначити частку 1% найбагатших сімей не лише в сукупних грошових доходах, а й у національному багатстві країни. В розподілі доходів слід уникати двох крайностей: надмірної диференціації та абсолютної рівності, оскільки надмірна поляризація доходів поглиблює соціально-економічні суперечності, призводить до передчасних руйнівних соціальних революцій, а цілковита рівність підриває стимули до праці, її ефективність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


Співвідношення між рівністю доходів і соціальною справедливістю - Економічний словник


Співвідношення між рівністю доходів і соціальною справедливістю