Спроби реформування економіки

Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

§ 29. ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1990-Х років

2. Спроби реформування економіки.

Життя вимагало перебудови структури економіки, насамперед відмови від однобічної орієнтації на розвиток важкої індустрії, відходу від затратного характеру господарювання, переорієнтації виробництва на потреби ринку. Усі ці завдання потребували переходу від повністю одержавленої командної економіки до ринкової, до створення приватновласницького сектору. З огляду на це вирішальними складовими економічної

реформи вважалися роздержавлення й приватизація.

На початку 1990-х років пропонувалися два варіанти проведення радикальної економічної реформи. Перший полягав у здійсненні перетворень валютно – фінансової та кредитної систем. Планувалося, що українська промисловість, за умов оздоровлення фінансової сфери, збільшить виробництво конкурентоспроможної продукції й успішно просуватиметься на зовнішні ринки. Другий варіант передбачав прискорений розвиток галузей, орієнтованих на ринок. З цією

метою планувалося провести конверсію оборонних галузей, створити можливості для вільного обігу товарів, капіталів, трудових і матеріальних ресурсів.

Однак у той час головні дискусії більше стосувалися не змісту реформ, а темпів і глибини їх проведення. Прихильники поступовості проведення реформ брали за зразок тодішній досвід Угорщини, Чехії і Словаччини, а прихильники радикальних економічних перетворень вважали за доцільне використання досвіду Польщі. Однак більшість економістів і політиків наполягали на унікальності українського шляху реформ.

На тодішньому пострадянському просторі чітко проявлялася дуже проста закономірність ставлення до реформ. Більша чи менша налаштованість політичного керівництва на зміни визначалася станом поточних справ у суспільстві. Оскільки ситуація в Україні була кращою, аніж у сусідніх молодих державах, що насамперед стосувалося продовольчого забезпечення, то українська політична верхівка була налаштована на неквапне просування шляхом реформ. Небезпека такого підходу проявилася вже в січні 1992 p., коли Росія розпочала лібералізацію цін. Відтоді українські політики змушені були не стільки проводити послідовні та цілеспрямовані реформи, запозичувати нагромаджений людством досвід, скільки пристосуватися до нагальних і болючих проблем.




Спроби реформування економіки