Тема 2. Особливості української орфографії у професійному мовленні та її значення для правильного оформлення ділових паперів
4. Спрощення в групах приголосних
Зумовлюється характером звукосполучень приголосних, темпом мовлення та іншими факторами. Одна з особливостей спрощення в українській мові полягає в тому, що, на відміну від російської мови, спрощений в усному мовленні приголосний не передається і на письмі.
До першої групи спрощень, що закріплюються правописом, у сучасній українській літературній мові належать:
[жн]
[зн] – [здн]: пізно (із поздьно),виїзний;
[сн] – [слн]: масний(із масльний),ремісник, навмисне;
[сн] – [скн]: тиснути (із тискнути);
[сц] – [стц]: місце (із мьсьтце);
[нц] – [лнц]: сонце(із сьльнце);
[рц] – [рдц]: серце (із сьрьдце);
[нч] – [рнч]: гончар (із гьрньчарь);
[скл] – [сткл]: скло(із стькло).
(сл.)- (стл): улесливий
(ск) – (стск): міський від мьстьский
Але т зберігається:
А) у вимові й написанні слів кістлявий, пестливий, хвастливий, зап’ястний, хворостняк(без звута т спотворилося б значення цих слів);
Б) у прикметниках,
В) у числівниках шістнадцять, шістдесят, шістсот, у яких пишеться т, хоч і не вимовляється.
У вимові звук т випадає, але на письмі позначається:
А) у групах приголосних стськ, нтськ, нтств ( в іменниках та прикметниках, утворених від іншомовних слів на – ст, – нт ): турист – туристський(турис! кий), центрист – центристський, модерніст – модерністський, реформіст – реформістський, студент – студентський, гігант – гігантський, кореспондент – кореспондентський, агент – агентство, дилетант – дилетантство; але місто – міський;
Б) у групах приголосних стц, стч: невістка – невістці – невістчин, артистка – артистці, пустка – у пустці, хустка – у хустці.
У кількох словах у звукосполученнях дн, дл випадав звук д: холод – холонути, гудуть-гули.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)