Стимулювання інноваційної діяльності

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Тема 6. Система державного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності

6.4. Стимулювання інноваційної діяльності

Держава покликана формувати цілі і принципи інноваційної політики та власні пріоритети в цій області. Цілями, як правило, є збільшення внеску науки та техніки в розвиток економіки країни; забезпечення прогресивних перетворень в сфері матеріального виробництва; підвищення конкурентоспроможності національного продукту на світовому ринку; зміцнення безпеки і обороноздатності країни;

поліпшення екологічної ситуації; збереження і розвиток наукових шкіл, що склалися. Одночасно, держава розробляє і принципи, на основі яких провадиться політика в науці і інноваційній сфері, а також механізм реалізації цієї політики. Ці принципи залежать від господарської системи, що склалася в країні, глибини впливу державних інститутів на економічну діяльність.

Державна інноваційна політика орієнтована на стимулювання створення сприятливого клімату для інноваційних процесів та виступає з’єднуючою ланкою між сферою наукової та інноваційної діяльності і виробництвом.

Для стимулювання

науково-дослідної роботи в промисловій фірмі використовуються прямі і непрямі методи із урахуванням особистих здібностей дослідників, що впливають на продуктивність їх творчості.

Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві можна поділити на три групи:

1 група – прямі економічні стимули: оплата праці, премії за раціоналізацію, участь у прибутках, оплата за підготовку та перепідготовку кадрів;

2 група – непрямі економічні стимули: доплата за стаж, пільгові послуги;

3 група – негрошові стимули: сприяння ініціативі, творчому характерові праці.

В основу стимулювання інноваційної активності, компанією покладено такі принципи:

– крозкріпачення ініціативи;

– всебічна підтримка новаторства вищим керівництвом;

– простота і чіткість патентних процедур;

– швидкість і гласність розгляду заявок;

– заохочення подання як індивідуальних, так і групових заявок (нагородження, присвоєння почесних титулів і звань; публікація результатів у бюлетенях і т. і.)

Для заохочення винахідництва кожна країна розробляє певну систему стимулів, яка створює сприятливі організаційні, творчі та психологічні умови.

Організаційні умови:

– розширення повноважень кваліфікованого персоналу в прийнятті рішень на робочому місці;

– гнучкі режими роботи;

– довіра в розпорядженні матеріальними та інформаційними ресурсами;

– інженерні кадри дістають змогу до 10-15% робочого часу використовувати на пошукові роботи, не включені до плану НДР;

– у багатьох компаніях формуються “ризикові фонди”, на кошти яких створюються спеціальні підрозділи з розробки особливо важливих винаходів (так званий внутрішній венчур);

– різноманітні форми організації і винагороди подання ідей: технічні відділи, які відповідають за патентування ідей та збір передової науково-технічної, інноваційної інформаційної, “Ради з винаходів”, комісії експертів, огляди, виставки, “системи пропозицій”.

Стимулююча інноваційна політика становить складне комплексне явище, яке складає елементи, з одного боку – національної макроекономічної політики щодо створення сприятливого інвестиційного клімату реалізації інноваційних проектів, а з другого – запровадження на державному рівні спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін. Ці дві групи елементів державної інноваційної політики реалізуються наступними заходами:

1. Забезпечення сприятливого для інвестування макроекономічного середовища:

– проведення політики низького та прогнозованого (оголошеного) стабільного річного рівня інфляції;

– проведення політики низького оподаткування нової виробничої діяльності;

– проведення політики інституційної легалізації структурного безробіття;

– проведення політики низької позитивної реальної відсоткової ставки банківської системи;

– проведення політики обмеженого державного позичання, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

– проведення політики вчасної систематичної індексації вартості основних фондів та спрямовування амортизації на цілі реновації;

– проведення політики стабільного реального обмінного курсу гривні.

2. Запровадження спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін:

– пряме державне фінансування інноваційних інвестицій по реалізації програм структурної перебудови економіки;

– пряме державне фінансування інвестицій в розвиток сучасної інфраструктури;

– застосування системи пільг щодо податку на прибуток при умові його використання на інвестування інновацій;

– запровадження статистичного обліку щодо обсягів та результатів використання інвестиційно-інноваційних податкових пільг;

– введення системи податкового кредитування приросту обсягів витрат підприємств на дослідження та розробки;

– запровадження системи стимулювання кооперації науки і виробництва в інноваційному процесі;

– вдосконалення економічних відносин щодо охорони прав промислової власності;

– введення в дію положення про дозвіл прискореної амортизації основних фондів підприємств;

– забезпечення умов щодо формування конкурентоздатного національного товаровиробника інноваційних продуктів;

– відстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів на зовнішніх ринках.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Стимулювання інноваційної діяльності - Менеджмент


Стимулювання інноваційної діяльності