СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Тема: СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мета: формувати в учнів поняття про послідовність різання та уявлення про технологію стругання деревини; ознайомити з будовою та призначенням рубанка; формувати вміння стругати шерхебелем, рубанком; розвивати навички самоконтролю, логічного мислення; виховувати культуру праці.

Ключові поняття: шерхебель, фуганок, стругання.

Об’єкти практичної діяльності учнів: деталі виробів проектної діяльності учнів.

Обладнання: столярний, комбінований верстак, пиломатеріали хвойних та листяних порід, стругальний

інструмент, перевірна лінійка, кутник, учнівські роботи з деревини.

Тип уроку: комбінований.

ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ

1. Уміння пояснити призначення та застосування інструментів і пристосувань для стругання деревини.

2. Уміння характеризувати процес стругання деревини шерхебелем, рубанком.

3. Уміння визначати способи стругання.

4. Уміння дотримуватися правил безпечної праці в процесі стругання.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ

I. Організаційний етап.

II.

Мотивація навчальної діяльності учнів.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу.

1. Поняття про процес стругання.

2. Ознайомлення з призначенням та застосуванням інструментів і пристосувань для стругання деревини.

3. Ознайомлення учнів з технологією стругання.

4. Правила безпеки праці у процесі стругання деревини.

V. Практична робота Стругання деревини шерхебелем, рубанком.

VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.

КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

Вивчення цієї теми вчителю доцільно розпочати після повторення й закріплення технічних відомостей про пиляння деревини.

Для мотивації навчальної діяльності доцільно звернути увагу на якість бічних поверхонь заготовок, отриманих після різання ножівкою, і порівняти з якістю обробки вже готової деталі способом стругання. Варто поставити учням запитання:

– Як досягти вищої якості поверхні виробу?

У ході бесіди учні пригадують основні способи зачищення деталей з деревини: напилками, шліфувальним папером. Надалі вчитель наголошує, що після пиляння на заготовках виникають не зовсім рівні поверхні, які неможливо вирівняти попередніми способами, тому використовують технологічну операцію – стругання. Стругання виконують відповідним інструментом – стругом.

У шкільних майстернях учні в основному працюють шерхебелем та рубанком, тому доцільно дати характеристику цим стругам та ознайомити учнів з основними частинами.

Учитель демонструє, як розібрати шерхебель, рубанок, пояснює їхню будову, називає основні деталі та їх елементи.

Надалі вчитель може поставити учням технічне завдання: порівняти деталі шерхебеля та рубанка за формою, заміряти розміри залізок та колодок і визначити відмінність між ними.

Учитель наголошує, що під час роботи стругальним інструментом утворюється стрічкова стружка, при цьому демонструючи декілька стружок, зрізаних рубанком і шерхебелем. Розглядаючи стружку, учитель підводить учнів до висновку, що товсту стружку рубанком важко зрізати, бо потрібні певні зусилля, щоб відірвати її від деревини. Адже зрізана рубанком стружка має одну широку грань і дві вузькі (по широкій грані вона відрізана, а бокові відірвані від матеріалу). Стружка, зрізана шерхебелем, не має вузьких граней, а широка має напівкруглу форму. Вона не відірвана, а повністю зрізана. Учитель пояснює, що це дає змогу знімати шерхебелем товсті стружки, тобто швидко зрізати значну частину матеріалу.

Розглядають і поверхні заготовок, простругані шерхебелем (мал. 43, б) та рубанком (мал. 43, в).

 СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мал. 43. Поверхні заготовок

Учителю потрібно пояснити, у яких випадках поверхню стругають шерхебелем, а в яких – рубанком. Надалі слід продемонструвати, як розбирати, складати та налагоджувати рубанок, шерхебель для роботи, особливо наголосивши на правильному встановленні залізка з виступом його різальної частини над поверхнею підошви та прийомах виправлення залізка, щоб його різальна крайка була паралельною підошві.

Також можна по можливості (за наявності в навчальному кабінеті, майстерні) продемонструвати інші інструменти, які використовуються в деревообробці для стругання.

Після цього вчитель розповідає про технологію та прийоми стругання заготовок із деревини. Потрібно продемонструвати, як правильно кріпити заготовку, тримати стругальний інструмент під час стругання, яким має бути положення корпусу тіла, ніг. Учитель повинен навчити правильно тримати рубанок лівою рукою за ріжок, правою – за п’яту колодки (пальці не повинні “звисати”). Характерна помилка, якої припускаються учні, тримаючи стругальний інструмент, – лівою рукою тримають ріжок, пальці звисають і ковзають по поверхні заготовки, що може спричинити травмування пальців (можна порізати їх об гострі краї заготовки або загнати колючку).

Перед самостійною практичною роботою необхідно обов’язково провести інструктаж, під час якого ознайомити учнів із правилами безпечної праці під час стругання деревини.

У ході виконання практичної роботи необхідно здійснити поточне колективне інструктування учнів, пояснити оптимальні прийоми виконання роботи. У процесі виконання завдання потрібно стежити за правильністю робочих поз, утримування інструменту, прийомів стругання, дотримання учнями правил безпечної праці.

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель наголошує учням, що стругання, як і пиляння, є одним з видів різання деревини. Струганням надають деталям правильної форми, певних розмірів і гладенької поверхні, без відщеплювань, задирок та інших вад. Воно полягає у зніманні з поверхні заготовки тонких шарів деревини у вигляді стружки. Стругання проводять, як правило, уздовж волокон деревини.

Для виконання цієї технологічної операції використовують низку стругальних інструментів. В основі цих інструментів для ручного стругання закладено конструкцію рубанка.

Розрізняють площинне та профільне стругання. Найбільш розповсюдженими є інструменти для площинного стругання. Учитель демонструє учням шерхебель, рубанок одинарний, подвійний, фуганок, шліфтик, пояснює їх призначення та прийоми роботи ними, дає технічну характеристику кожного інструменту зокрема. Учні повинні запам’ятати ознаки, за якими визначають вид струга.

З будовою стругального інструменту слід ознайомити на прикладі рубанка (мал. 44).

 СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мал. 44. Будова рубанка: а – залізко; б – місце для виходу стружки; в – стружколамач; г – регулятор нахилу ножа в лотку; д – затискний гвинт; е – підошва

Пояснюючи будову шерхебеля і рубанка, учитель може запропонувати учням самостійно встановити, у чому відмінність між їхніми ножами і як це впливає на товщину стружки, яка знімається із заготовки, та якість оброблюваної поверхні. Якщо учні не можуть дати правильної відповіді, учитель через низку запитань з підказкою (орієнтиром) активізує їхні знання. Для того щоб діти краще засвоїли призначення стругального інструменту, їм можна запропонувати оглянути заздалегідь підготовлені зразки деталей деревини, проструганих рубанком та шерхебелем.

Якість виконання стругання залежить від правильності підготовки різального інструменту. Підготовка складається з двох послідовних етапів: загострення залізка і налагодження, тобто встановлення залізка в колодку і кріплення його клином чи затискним гвинтом (у металічних рубанках).

Загострення залізок проводить учитель на заточувальному верстаті (електроточилі). Під час загострення не можна допускати перегрівання різальної крайки, у результаті якого зменшується її твердість. Тому залізко періодично потрібно охолоджувати в холодній воді. Після загострення, щоб усунути дрібні задирки на лезі, його різальну крайку вручну доводять і правлять на дрібнозернистих брусках (мал. 45). Правку леза залізка можна доручити виконати учням.

 СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мал. 45. Загострення залізка інструмента для стругання:

А – положення залізка при загостренні; б – положення фаски; в – зняття задирок

Учитель пояснює, що налагодження стругального інструменту – дуже відповідальна операція. Від неї залежатимуть якість стругання і затрати фізичних зусиль. Тому потрібно ознайомити учнів з послідовністю налагодження.

Перед початком роботи слід обрати заготовку і підготувати її до обробки. Для цього визначають лицьовий бік і напрямок волокон, щоб стругати за їх напрямком. Коли різання проходить у напрямку волокон, поверхня залишиться гладкою, різання проти волокон залишає відколи поверхні. Також визначають видимі на заготовці вади деревини. Недоцільно стругати заготовки з твердими сучками, тріщинами, з наявністю серцевини.

Перш ніж розпочати стругання заготовок, учитель пояснює, що необхідно визначити межу, до якої учні повинні стругати, або провести розмітку згідно з кресленням, якщо цього вимагає технологічна послідовність виготовлення виробу. Якщо проводиться розмітка, то слід вибрати базову сторону і нанести необхідні контурні лінії. При цьому накреслена лінія повинна залишатися на заготовці (мал. 46, а). Стругаючи площину дошки, її торець бажано зрізати під кутом 45° до лінії розмітки або підрізати дрібнозубою ножівкою задля контролю товщини стругання (мал. 46, б).

 СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мал. 46. Послідовність стругання заготовки вздовж волокон

Учитель демонструє, як кріпиться заготовка між опорами і як контролюється рівність поверхні заготовки. Щільність прилягання заготовки до кришки верстака перевіряється натиском руки на неї. За наявності прогинання кріплення заготовки потрібно провести заново або послабити затиск.

На допомогу вчителю. За відсутності в навчальних майстернях столярних верстаків можливо виготовити з учнями накладну столярну дошку, яка буде кріпитися на звичайний робочий стіл за допомогою струбцин (мал. 47).

 СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мал. 47. Накладна столярна дошка:

А – струбцини; б – гнізда для клинів; в – клин; г – затискний клин; д – гвинт

Уздовж переднього краю дошки через кожні 100 мм слід зробити отвори для нагелів. З правого боку по осі отворів для нагелів просвердлити отвір, у який повинен вільно ввійти затискний болт діаметром 10…12 мм.

Гайку для болта кріплять знизу дошки в гнізді відповідного розміру. Крайній правий нагель роблять рухливим. Для його переміщення в дошці потрібно зробити відповідний виріз. Оброблювана деталь закріплюється на накладній дошці обертанням болта.

Накладна дошка кріпиться до столу за допомогою струбцин. Верхні плечі струбцин входять у гнізда, які повинні бути передбачені в дошці.

Накладна дошка дуже зручна в роботі і може замінити столярний верстак.

Надалі вчитель демонструє, якою має бути робоча поза під час стругання рубанком, як правильно тримати рубанок (мал. 48), як виконувати робочі рухи, як розподіляти зусилля рук. Від основних помилок під час стругання – хвилеподібності поверхні та завалювання кінців – учитель застерігає завчасно. Причина першої – короткі рухи, другої – нерівномірний розподіл зусиль кожної руки.

 СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мал. 48. Хватка інструмента: а – дерев’яного рубанка; б – металевого рубанка

Учні повинні запам’ятати, що під час стругання треба робити рухи на всю довжину заготовки, не можна натискати правою рукою на рубанок, поки він повністю не зайде на заготовку, а в кінці – не слід натискати лівою рукою на рубанок, коли його носок виходить за межі заготовки. Щоб поверхня була рівною, її потрібно стругати за волокнами. Треба уважно спостерігати за стружкою. Якщо стружка не зрізується, а відламується (мал. 49, а), – одразу переставити заготовку (мал. 49, б). Слід також стежити, щоб контрольна лінія залишилася на заготовці і не була зрізана рубанком.

 СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

Мал. 49. Відламування стружки

Учитель демонструє, як перевірити лінійкою рівність заструганої поверхні, як визначити наявність прямого кута між вузькими та широкими пластями.

Розглядаючи недоліки виконання стругання деревини ручним інструментом (низька продуктивність праці, невисока точність та якість обробки поверхні, необхідність прикладати значне зусилля під час виконання цієї операції тощо), учитель пояснює, що на сучасних деревообробних підприємствах цей вид роботи виконують на верстатах, автоматичних лініях, а в побуті – за допомогою ручних електрифікованих інструментів.

Дуже часто учням важко дати правильну оцінку якості виконаної роботи. У цьому разі слід продемонструвати їм, як контролювати якість обробки прямолінійності поверхні лінійкою, а крайки заготовки, розташованої під прямим кутом до оброблюваної поверхні, – за допомогою кутника, і запропонувати зробити це після виконання практичного завдання.

Закріплення навчального матеріалу здійснюється в процесі виконання практичної роботи Пробне стругання деревини. Вибір заготовок.

Учнів потрібно застерегти від можливих травм:

– не стругати заготовок з мокрої деревини;

– не стругати проти волокон, що грубо виходять на поверхню заготовки;

– не тримати рубанок руками біля підошви;

– не допускати випадання залізка під час налагодження рубанка;

– до і після роботи класти рубанок у лоток верстака на бік, підошвою від себе.

У ході виконання практичної роботи учні готують робоче місце, здійснюють кріплення заготовок, проводять пробне стругання, виконують стругання пластей і крайок заготовок деталей. Здійснюють контроль якості стругання.

Надалі вчитель ознайомлює з переліком об’єктів технологічної діяльності, які будуть виготовлятися на наступному уроці. Учні переглядають зразки виробів, їх конструкцію, готують заготовки до розмічання і розпилювання, випилюють заготовки з припуском на стругання.

Учитель підбиває підсумки, аналізує допущені помилки, пояснює, як їх можна уникнути.




СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ