Сучасне становище в країні

ТЕМА 3. КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

§11. Велика Британія

4. Сучасне становище в країні.

1 травня 1997 р. у Великій Британії відбулися парламентські вибори, на яких перемогу здобули лейбористи.

Лейборист Ентоні Блер переміг Дж. Мейджора, наступника М. Тетчер. Основним чинником перемоги лейбористів, як уважають деякі політологи, було те, що після 18-річного правління консерваторів британці прагнули перемін, свіжих ідей, нових людей.

Перемогу лейбористам принесли Шотландія, Уельс, великі та середні міста, населені значною мірою “кольоровими”.

Уельсцям і шотландцям Е. Блер обіцяв більшу незалежність, “кольорових” іммігрантів1 запевняв у тому, що боротиметься проти расизму. Лідер лейбористів прагнув догодити й жителям островів, і континентальній Європі, з якою він сподівався значно розширити інтеграцію. Багато голосів Е. Блеру принесли плани щодо зміцнення позицій вільного підприємництва та приватної ініціативи, сильна соціальна політика та зростання впливу профспілок. За час перебування при владі уряд лейбористів зробив
певні кроки щодо виконання передвиборчих зобов’язань.

Прем’єр-міністр наважився розпочати конституційну реформу. Одним з основних її напрямів було надання більшої автономії Шотландії та Уельсу. Питання про шотландський парламент і Асамблею Уельсу було вирішено у вересні

1 Імміграція – в’їзд чужоземців у країну перебування на тривале або постійне проживання.

1997 р. на референдумах. Другим напрямом конституційної реформи стала зміна статусу палати лордів. Ентоні Блер прагнув перетворити її на більш демократичний орган, який представляв би всіх виборців.

Надзвичайно важливою реформою в економічній сфері було надання Центральному банку права на регулювання відсоткових ставок. Реформу підтримали фінансові та ділові кола Великої Британії. Прем’єр-міністр заявив. що дотримується стратегії “третього шляху”, відмовляючись від традиційної лейбористської підтримки державного сектора, а також обмежуючи неконтрольовану свободу підприємництва, яку запровадили консерватори.

У травні 2007 р. прем’єр-міністром Великої Британії став Гордон Браун, представник тієї ж лейбористської партії, який пообіцяв, що продовжуватиме курс свого попередника у внутрішній та зовнішній політиці. Він дійсно намагався це робити, проте йому перешкодили світова економічна криза, безперервний потік емігрантів до Об’єднаного Королівства, зменшення довіри виборців до влади.

Наступним прем’єр-міністром Великої Британії в травні 2010 р. став лідер консервативної партії Девід Кемерон (наймолодший прем’єр-міністр у Великій Британії з 1812 p.). Уперше в післявоєнній історії країни було сформовано коаліційний уряд з ліберал-демократами.




Сучасне становище в країні