Сучасний стан і перспективи податкової політики України

Регіональна економіка

Глава VII

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

1. Сучасний стан і перспективи податкової політики України

Головною метою формування податкової системи має бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності, і особливо на пріоритетних напрямах розвитку виробництва.

Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально щодо конкретних умов пов’язувати інтереси держави з інтересами товаровиробників і рядових платників податків. При переході до ринкової

економіки мають змінюватись податкова система і методи розрахунків та оплати податків.

Недоліком податкових реформ в Україні є те, що їх соціальні наслідки, як правило, не прогнозуються, а вони здебільшого такі, що посилюють соціальну напругу в суспільстві.

Податки до бюджету забезпечують функціонування бюджету, і тому вони потребують обгрунтованого планування і регулювання. Господарювання методом спроб та помилок не може бути нескінченним, досить швидко воно призводить до економічної кризи, інфляції, зубожіння населення і бюджетного дефіциту. Вийти з кризового становища можна, тільки

спираючись на наукові знання і досвід, дотримуючись у господарській діяльності рекомендацій науки. Безперспективно кидатися з однієї крайності до іншої, не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. В цьому зв’язку необхідно проаналізувати вплив на формування доходів бюджету нової податкової системи.

Запровадження нових, науково необгрунтованих податків не заохочує підприємства до розширення діяльності; навпаки, воно веде до згортання виробництва і в підсумку призводить до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Адже ці податки ніде на підприємствах, у районах чи містах не апробовувалися, а тому невідпрацьовані й ставки оподаткування. Коли на економічну систему з державною монополією на засоби виробництва і предмети споживання накладається податкова система розвинутих ринкових держав, то це свідчить про спадкоємність методів управління і пріоритет політики над економікою. Проте корені суспільного поступу – не в політиці, а в економіці і фінансах. Політика стає двигуном прогресу, коли вона виступає одночасно і формою використання об’єктивних економічних законів і формою розв’язання суперечностей в економіці.

Об’єктом оподаткування прибутковим податком для громадян, які проживають в Україні, є доходи у грошовій і натуральній формах, а для громадян, які не постійно проживають в Україні, – тільки ті доходи, які одержані із джерел, що оподатковуються в Україні. Інститут податків випливає передусім з того, що є необхідність примусового відчуження державою частини заново створеної вартості, її концентрації і перерозподілу. Держава в особі органів управління зобов’язана оперативно реагувати на зміни економічної ситуації і вносити корективи в податкову систему.

Перехід до ринкової економіки вимагає взаємозв’язки формування фінансів в частині державних доходів і податкової політики, а це потребує змін структури управління. Очевидно, що просування до ринку має сприяти наданню більших прав місцевим органам влади та управління. Вертикальні зв’язки в процесі приватизації дедалі більше будуть замінюватись горизонтальними. Однак необхідність централізованої системи управління державними доходами і податковою політикою зберігається аж до повного переходу на ринкову економіку, бо це є однією з основних умов виходу із економічної кризи. Таке становище, безумовно, позначається на формуванні дохідної бази бюджетів усіх ланок бюджетної системи.

Структуру доходів бюджету можна розглядати по джерелах доходів, наприклад, по загальнодержавних доходах та місцевих податках і зборах. До загальнодержавних доходів належать податок на додану вартість, податок з прибутку підприємств, акцизний збір, податковий податок з населення, лісний доход, державне мито, податок з власників транспортних засобів, плата за землю, податок на доходи громадських організацій і кооперативів та інші податкові й неподаткові доходи. Місцеві податки і збори встановлюються відповідними рішеннями місцевих органів влади.

Реформування податкової політики має відбуватись через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі такої перебудови можна забезпечити стабілізацію і збалансованість торгово-платіжного балансу і бюджету держави. Цей напрямок передбачає два шляхи. По – перше, – цілеспрямовану підтримку структурної перебудови найважливіших для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам; по-друге, – перебудову виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Розглядаючи податкову реформу, яка проводиться в Україні на заміну традиційного податку з обігу на податок на додану вартість і акцизний збір, бачимо спробу створити цілком нову систему податків. Однак чи відповідає ця система податків теперішньому стану нашої економіки?

Всі розуміють необхідність формування податкової системи, яка б базувалась на досвіді науки й практики. Податки не можуть бути інструментом швидкого і оперативного втручання в фінанси підприємств усіх форм власності та інших ринкових структур. Якщо ж податки розглядати в аспекті швидкого втручання, то це може призвести до ще більшої дестабілізації економіки.

Методи податкової політики західних країн відпрацьовувались десятками й сотнями років і в результаті перетворились на систему нормального податкового регулювання економікою. Ми ж маємо запровадження податку на доходи, заміну його на податок і прибуток, потім – на податок на доходи і знову – на податок на прибуток. Це тільки поліпшує економічне становище країни. Так, заміна податкового законодавства необхідна, але вона має спиратися на наукові і практичні дослідження та відповідати стратегічним цілям економічної політики.

В цілому ж удосконалення податкової політики має йти в трьох напрямках: фінансовому – через формування доходів бюджету, економічному – через вплив на виробництво, та соціальному – через вплив на доходи населення.

Досвід останніх років свідчить, що як фінансові, так і економічні, а тим більше, соціальні наслідки податкових реформ не прогнозуються.

При введенні ж нової податкової системи необхідно враховувати ще й взаємовідносини з іншими державами. Україна в цілому перебуває в замкнутому економічному просторі держав СНД і лише частково – в економічному просторі західних держав. Це потребує, по-перше, погодження податкової політики з цими державами; по-друге, прийняття заходів щодо недопущення подвійного, а то й потрійного оподаткування однойменних товарів, і по-третє, – погодження податкових ставок по конкретних податках.

Вступ України в ринкову економіку, на наш погляд має привести до переходу її економіки на нормативну економіку. Вихідним теоретичним принципом такої економіки є оптимум Парета. Розвиваючи цей принцип, англійський вчений А. Пігу вивів нормативне положення про коригуючий фінансовий механізм, який забезпечує справедливий розподіл благ: податки з одних, виплати з бюджету – іншим.

Пріоритет нормативного методу – постійне критичне вивчення фінансового механізму з метою поліпшення стану державних фінансів передусім через реформування системи оподаткування.

Аналіз податкової системи України свідчить, що її запроваджено без наукового обгрунтування норм і нормативів і що вона не враховує особливостей різних галузей. Україні потрібна своя податкова система, яка б враховувала реальний стан нашої економіки.

Що має бути об’єктом оподаткування: прибуток чи дохід? Оподаткування будується на системі примусового відчуження доходів, а тому, якщо підприємство рентабельне, то воно зможе розрахуватись, але якщо воно збиткове, то стане банкрутом.

Отже, принципи, на які спиратиметься податкова політика України, бачаться нам такими:

– об’єктом оподаткування має бути прибуток юридичних осіб, земля, майно, капітал та доходи фізичних осіб (це прямі податки);

– захист вітчизняного виробника, обмеження споживання окремих видів товарів та необгрунтованого одержання великих доходів (регулювання цих заходів) має провадитись через непрямі податки (акциз);

– потрібна підтримка передових напрямків виробництва та виробництва конкурентоспроможної продукції вітчизняних виробників;

– слід чітко розмежувати податки між державним і місцевим бюджетами.