СУСПІЛЬНИЙ ХАРАКТЕР СВІДОМОСТІ

СИСТЕМА УРОКІВ З ОСНОВ ФІЛОСОФІЇ

УРОК 16

ТЕМА. СУСПІЛЬНИЙ ХАРАКТЕР СВІДОМОСТІ

Мета: сформувати поняття “суспільний характер свідомості”, розкрити взаємозв’язок суспільства і свідомості людини; розвивати вміння аналізувати факти та робити висновки; виховувати повагу до моральних цінностей суспільства.

Тип уроку: комбінований урок.

Форма проведення: громадські слухання.

Обладнання: таблиця.

Хід уроку

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

1. Що таке

свідомість?

2. У чому полягає структура свідомості?

3. Що таке “несвідоме”?

4. З’ясуйте сутність поняття “психічне”.

5. Чим відрізняється свідомість від мислення?

6. Що являє собою феноменологія?

III. Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми та завдань уроку. Інструктаж щодо форми роботи на уроці.

IV. Опрацювання нового навчального матеріалу

“Громадські слухання”

Захист рефератів, теми яких було оголошено на попередньому уроці. формування “Банку питань”

Під час слухання рефератів учні, які заздалегідь розподіляються на декілька

груп, формулюють низку запитань, які потім вміщують у “Банк питань” (пластиковий кейс).

“Відкритий мікрофон”

Учні, які захищали реферати, дістають запитання із “Банку питань” й у режимі “відкритого мікрофона” дають на нього відповідь. Відповідь можна коментувати з місць. Оцінюється правильність і якість відповіді, її обгрунтованість, а також майстерність ставити проблемні запитання.

Розповідь учителя

Свідомість – це вища, найбільш розвинена і складна форма відображення, яка притаманна лише людині. Виникнути вона могла лише завдяки тому, що становила собою подальший розвиток тих менш досконалих форм відображення, які сформувалися в процесі еволюції живих організмів.

Деякі з цих форм, наприклад, психіка високорозвинених тварин – приматів, дуже подібні до людської свідомості, проте остання як форма відображення дійсності характеризується певними якісними відмінностями.

Насамперед людська свідомість існує у формі думок, цілей, норм тощо, в яких добувають своє відображення різноманітні предмети та їх властивості, а також відношення між ними.

Крім того, свідомість нерозривно пов’язана з мовою. Наші думки втілюються у словах і мовних конструкціях, завдяки їм вони можуть зберігатися і передаватися іншим людям. Сприймаючи слова або речення, сказані чи написані кимось іншим, людина знов-таки перетворює їх у форми своєї свідомості.

Нарешті, свідомість може існувати у формі не лише індивідуальної свідомості, тобто у формі понять або ідей якоїсь окремої людини, але й у формі групової (наприклад, національної чи класової) та суспільної свідомості.

Органом, за допомогою якого людиною здійснюється свідоме відображення дійсності, є мозок.

Але наявності тільки мозку ще не достатньо для виникнення свідомості. Для розвитку свідомості людина повинна жити серед людей, постійно спілкуватися з ними, займатися різними видами діяльності. Це значить, що свідомість може розвиватися лише в суспільстві.

Багатогранність духовного життя суспільства включає такі складові: духовне виробництво, суспільна свідомість і духовна культура.

Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв’язку з іншими видами суспільного виробництва. Духовне виробництво – це формування духовних потреб людей, насамперед виробництво суспільної свідомості. Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи й соціальної історії.

Суспільна свідомість, таким чином, не тільки відображає суспільне буття, а й творить його, виконуючи випереджальну, прогностичну функцію щодо суспільного буття.

Випереджальна роль суспільної свідомості саме й проявляється в її соціальній активності. Вона пов’язана головним чином з науково-теоретичним рівнем відображення дійсності, глибоким усвідомленням суб’єктом своєї відповідальності за прогрес суспільства. Теорії, ідеї не можуть обмежуватись лише ідеальним існуванням, а, відображаючи певні інтереси людей, здатні перетворюватись на реальність, втілюватись у практику. Активність, функціонально-регулятивний зміст цінностей суспільної свідомості слід розуміти як цілеспрямований вплив на суспільну практику, на хід її розвитку шляхом мобілізації духовної енергії людей, підвищення їх соціальної активності. Реалізація регулятивної функції суспільної свідомості створює необхідні передумови для функціонування її як соціально-перетворювальної сили, що справляє значний вплив на активно-творчу діяльність людей, їхній світогляд, ідеали. Все це дає підстави говорити про те, що в сучасних умовах докорінних, якісних змін у суспільстві процес розвитку суспільної свідомості має розглядатися як важлива умова реалізації багатогранних завдань, що стоять перед людством, як активний, мобілізуючий, інтегруючий фактор прогресу суспільства, утвердження його свободи.

Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії – людина, соціальні групи, спільноти, конкретні особистості та інші суб’єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості – конкретних людей – вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати й повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями.

Суспільна та індивідуальна свідомість перебувають у діалектичній єдності, оскільки у них загальне джерело – буття людей, в основі якого лежить практика. Разом з тим діалектична єдність суспільної та індивідуальної свідомості не означає їхньої абсолютної ідентичності. Індивідуальна свідомість конкретніша, багатогранніша, ніж суспільна. Вона включає неповторні, властиві тільки даній людині особливості, що формуються на основі специфіки її конкретного буття. Важливим є врахування тієї обставини, що свідомість індивіда є не тільки знання, а й ставлення до буття, до діяльності й до самої свідомості. З іншого боку, суспільна свідомість – це не просто арифметична сума індивідуальних свідомостей, а нова якість. Суспільна свідомість, порівняно з індивідуальною, відображає об’єктивну дійсність глибше, повніше, а отже, й багатше. Вона абстрагується від тих чи інших конкретних характеристик, властивостей індивідуальної свідомості, вбираючи в себе найбільш важливе, суттєве. Тим самим суспільна свідомість ніби підноситься над свідомістю індивідів. Проте це не означає нівелювання свідомості індивіда. Навпаки, врахування специфіки індивідуальної свідомості, її багатогранності, неповторності всього того, що становить сутність духовності особистості, є надзвичайно важливою умовою формування й розвитку цінностей духовної культури, свідомості людини.

Робота зі схемою

Буденна та теоретична свідомість характеризують певний зріз структури суспільної свідомості, фіксуючи її компоненти в міру проникнення в сутність тих явищ суспільного життя, що виступають об’єктом пізнання.

Буденна свідомість як сукупність конкретних умов життєдіяльності людей розвивається на основі їхнього повсякденного досвіду. Вона охоплює об’єкт відображення, як правило, з неприхованої, очевидної сторони. Тому відображення об’єктивної дійсності шляхом буденної свідомості суперечливе, вона відстає від суспільного буття. Буденний рівень суспільної свідомості включає в себе емпіричні знання про об’єктивні процеси, погляди, настрої, традиції, почуття, волю.

Теоретичний же рівень суспільної свідомості виходить за межі емпіричних умов буття людей і виступає у вигляді певної системи поглядів, прагне проникнути в саму суть явищ об’єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку та функціонування. Тільки теоретична свідомість здатна вловити закономірні тенденції розвитку суспільного життя, складну діалектику його розвитку у всій її складності та багатогранності. Вона спрямована на виявлення найбільш суттєвих ознак названих процесів.

Розглядаючи проблеми суперечливого характеру розвитку суспільної свідомості з погляду відображення об’єктивної реальності її носіями, для яких характерні як теоретичний, так і буденний її рівні, необхідно пам’ятати, що в практичній діяльності вони (рівні) перебувають у діалектичній єдності та взаємозалежності. Неприпустимий відрив теоретичного рівня такої свідомості від буденного, оскільки це неминуче призводить до схоластики, догматизму, відірваності від практики.

V. Підсумки уроку

1. Як пов’язані між собою свідомість і самосвідомість?

2. Прислухайтесь до свого самопочуття, передайте його мімікою та жестами.

3. Як, на вашу думку, виникає самосвідомість? Окресліть основні етапи цього процесу.

4. Чи можна розширити самосвідомість? Яку роль при цьому відіграватиме суспільство?

VI. Домашнє завдання

Опрацювати конспект уроку, вивчити основні поняття, проаналізувати схему.