Суспільно-політичне життя країни

ТЕМА 4. СРСР. НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ

§ 16. Роки брежнєвського “застою” (1964-1985). Від “перебудови” до розпаду СРСР

1. Суспільно-політичне життя країни.

Останні роки перебування при владі М. Хрущова (1962-1964) залишились у пам’яті громадян СРСР як період внутрішнього безвладдя та зростання напруженості. Погіршилося постачання продовольства. У 1962 р. відбулося підвищення цін на продовольчі товари на 25-40 %. Це викликало невдоволення широких верств населення. Авторитет М. Хрущова в суспільстві знизився. Відставка першого секретаря

ЦК КПРС, голови Ради міністрів СРСР стала неминучою. Найбільшу активність в усуненні М. Хрущова від влади проявили його соратники, особливо Л. Брежнєв. 14 жовтня 1964 р. на пленумі ЦК КПРС з обвинувальною доповіддю проти М. Хрущова виступив М. Суслов. Керівник партії та держави був звільнений з усіх посад і відправлений на пенсію, а його ім’я на 20 років викреслили з історії СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС став Леонід Брежнєв. головою Ради міністрів СРСР – Олексій Косигін. Головою президії Верховної Ради СРСР (із липня 1964 р.) став Анастас Мікоян.

Новий лідер партії був представником післясталінської генерації

радянського керівництва, яке почало займати керівні пости після XX з’їзду КПРС. У перші роки свого перебування на чолі комуністичної партії Л. Брежнєв намагався запровадити колективне керівництво в президії ЦК КПРС (з 1966 р. – політбюро). Проте особливість партійно-державної системи СРСР полягала ще й у неможливості діяти без чітко визначеного лідера, яким став Л. Брежнєв, поставивши на чолі КДБ Ю. Андропова (1967). Того ж року міністром оборони СРСР був призначений А. Гречко.

Важливою ознакою політичного життя 1970-х років було формування культу особи Л. Брежнєва, що мав на останньому етапі його життя гротескний характер через безмірне звеличування особи генерального секретаря. Його захоплення нагородами (Брежнєв мав 220 радянських і закордонних орденів і медалей) увінчалося 5 зірками Героя Радянського Союзу, званням Героя Соціалістичної Праці, орденом “Перемога” та ін. Не сприяла підтриманню авторитету Л. Брежнєва й трилогія мемуарів (“Мала земля”, “Відродження”, “Цілина”), написана спритними літераторами від імені генерального секретаря ЦК КПРС. Члени родини Л. Брежнєва були причетні до кримінальних оборудок.

 Суспільно політичне життя країни

Леонід Брежнєв

Авторитет лідера партії й країни катастрофічно впав. Однак не варто шукати корені “застою” тільки в діяльності Л. Брежнєва. Деградувала сама суспільно-політична та соціально-економічна система, яка й породила “брежнєвщину”.

Проведення “косигінської” реформи засвідчило, що економічне реформування радянської системи неможливе без політичного, без демократизації органів влади та управління, без реального державного суверенітету республік.

На початку 1970-х років у політичному курсі партійного керівництва утвердилися консервативні тенденції. Так, в ідеологічній сфері відбулася реабілітація “сталінщини”: не згадувалися факти репресій, виправдовувалися методи колективізації, перекручувалися причини страшних поразок у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. Головну роль у реабілітації “сталінщини”, насадженні догматизму в суспільних науках відіграв головний партійний ідеолог М. Суслов.

У 1977 р. була прийнята нова радянська конституція розвиненого соціалізму, що, як і більшість законодавчих актів, мала декларативний характер, не підкріплений гарантіями та правовим механізмом їх реалізації. Фактично однією з рис суспільно-політичного життя радянського суспільства став правовий нігілізм у найвищих ешелонах влади та серед значної частини населення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Суспільно-політичне життя країни - Історія


Суспільно-політичне життя країни