УРОК № 19. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ: ЕКОНОМІЧНІ СУБ’ЄКТИ, СПОСОБИ КООРДИНАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
Мета уроку: з’ясувати, що таке економічна система; ознайомити з основними елементами економічних систем; розширити знання учнів про форми власності, що існують в Україні; продовжити формувати логічність і послідовність у викладенні власної думки; розвивати економічне мислення; виховувати допитливість і самостійність.
Основні поняття: економічна система, економічні суб’єкти, власність.
Тип
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Творче завдання
Розглянемо співвідношення таких понять, як володіння, користування та розпорядження, виходячи з нижченаведених ситуацій та заповнюючи необхідні стовпчики таблиці.
Ситуація № 1. Ви – фермер і власник ділянки, самі копаєте картоплю.
Ситуація № 2. Ви – фермер, наймаєте працівника, який викопає вам картоплю.
Ситуація № 3. Ви здали ділянку в оренду.
Ситуація № 4. Той, хто орендує ділянку землі, найняв працівника, щоб викопати картоплю.
№ ситуації | Власник | Володіння | Користування | Розпорядження |
1 | ||||
2 | ||||
3 | ||||
4 |
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Визначте, правильним чи неправильним є твердження, поставивши проти його номера відповідно “Так” або “Ні”.
1. Власність – це відносини між людьми з приводу розподілу праці в процесі виробництва.
2. Право власності стосується можливостей особи використовувати певні речі за їх призначенням.
3. Будь-яке рухоме та нерухоме майно – це об’єкт власності.
4. Змішана форма власності означає, що майном володіють особи різного віку.
5. Приватна власність історично виникла раніше, ніж державна.
6. У сучасній Україні панівною є приватна власність.
7. Комунальна і загальнодержавна власність – це одне й те саме.
8. Форми власності відрізняються між собою лише об’єктом, що привласнюється.
9. Спосіб організації економічного життя суспільства називається економічною системою.
10. Роздержавлення і приватизація – це синоніми.
IV. Формування нових знань, умінь і навичок
Сутність економічної системи
У процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми розглядаються як певна система. Особливим чином упорядковану систему зв’язків між власниками і споживачами матеріальних благ і послуг прийнято називати економічною системою. Отже, економічна система – це спосіб організації економічного життя суспільства або сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі чинних у ньому майнових відносин і організаційних форм господарювання.
Спосіб організації означає узгодження діяльності багатьох суб’єктів економічних відносин з питання, хто є власником виробничих ресурсів та яким чином вони потрапляють до виробників, перетворюючись згодом на речі та послуги для споживачів.
Як і будь-яка інша система, економічна характеризується такими рисами, як цілісність, організованість, керованість, цілеспрямованість. Цілісність означає органічну єдність і сумісність різних сторін та елементів системи, домінування в ній сукупності економічних відносин. Керованість – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних чинників, що забезпечують її рівновагу. Цілеспрямованість економічної системи має на увазі чітке усвідомлення цілей, що ставить перед собою суспільство.
Серед безлічі учасників господарювання сучасна економічна теорія виокремлює 3 основні групи суб’єктів економічних відносин:
1) домашні господарства;
2) підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації;
3) держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.
Елементи економічної системи
До складових економічної системи відносяться:
1) структурні елементи;
2) відносини між суб’єктами власності;
3) чинники функціонування системи (економічний кругообіг).
Структурними елементами в будь-якій економічній системі виступають:
1. Продуктивні сили, які включають предмети праці, засоби праці, науку, інформацію, робочу силу; їх рівень визначається рівнем розвитку науки і техніки під впливом НТП.
2. Соціально-економічні відносини, що грунтуються на певній формі власності на засоби виробництва. Власність характеризує відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Відносини власності є визначальними в структурі економічної системи, оскільки вони зумовлюють соціально-економічну специфіку даного суспільства.
3. Техніко-економічні відносини, які визначаються рівнем розвитку техніки й технології та характеризують поділ праці і взаємовідносини людей у процесі виробництва. Вони є матеріально-речовим змістом виробництва і передбачають існування певних форм та методів організації праці на рівні окремих підприємств.
4. Організаційно-економічні відносини – це відносини, що стосуються встановлення ефективних форм організації економічних зв’язків між підприємствами, які проявляються в процесах спеціалізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва.
5. Господарський механізм – це сукупність форм, методів та систем управління господарством на макрорівні на основі використання економічних законів та економічних важелів.
6. Тип економічних зв’язків між господарськими суб’єктами. Цей елемент показує, яким чином переважно встановлюються економічні зв’язки: або через систему цін і ринків, або через адміністративно встановлені структури, або через довгострокові угоди, що укладаються між партнерами.
Усі ці елементи певною мірою присутні у кожній економічні системі, їх специфіка якраз і визначає суть певного типу економічної системи.
Способи координації діяльності суб’єктів економічної діяльності
В економіці діє величезне число суб’єктів, учасників економічної діяльності. Усі вони зайняті пошуком найкращих варіантів економічних рішень. У силу того, що кожен економічний суб’єкт самостійно оцінює свої вигоди та втрати, суспільство стикається з необхідністю координації економічної діяльності окремих суб’єктів, яка включає в себе необхідність:
1) погоджувати рішення виробників;
2) погоджувати рішення споживачів;
3) погоджувати рішення про виробництво й споживання в цілому.
У кожній національній економіці виробляються адекватні її умовам методи координації діяльності суб’єктів економічної діяльності. Ця необхідність породжується внаслідок існування конкретної економічної системи. На різних етапах економічного розвитку домінуючими способами координації були натуральні, ринкові, централізовані і змішані координаційні механізми.
У натуральному господарстві, де господарські одиниці роз’єднані, а зв’язок між ними не має систематичного характеру, координація діяльності носить випадковий характер, а всередині одиниць розподіл ресурсів визначається природно, через норми і правила, які склалися.
Координація господарської діяльності в умовах ринкової системи здійснюється через ринки, шляхом установлення цін у відповідності з попитом та пропозицією.
У централізованій системі координація діяльності окремих одиниць здійснюється через єдиний економічний центр, який має право розподіляти ресурси між галузями і сферами виробництва, оцінювати ефективність діяльності одиниць.
Типовими для сучасних національних економічних систем є змішані системи координації. У цьому випадку ринкові принципи координації економічної діяльності поєднуються з принципами регулювання економічного життя, що здійснюється за активної участі держави.
Форми власності в Україні
Фундаментом усієї системи економічних відносин є відносини власності.
З економічної точки зору власність відображає, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, а з іншого – спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва.
З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних).
У ст. 41 Конституції України записано: “Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним”.
Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Право власності визначається відношенням людини до того чи іншого об’єкту, який вона може назвати своїм або чужим.
Відносини власності – це відносини, які виникають між людьми щодо володіння тими чи іншими предметами з приводу привласнення чи відчуження факторів виробництва, результатів праці.
Форми власності в Україні
1. Індивідуальна, яка поділяється на:
– особисту власність,
– приватну власність (приносить власнику дохід).
2. Колективна власність, тобто власність декількох осіб, трудового колективу, членів одного кооперативу тощо.
3. Державна власність, яка у свою чергу поділяється:
– на комунальну – власність місцевих органів влади;
– загальнодержавну – об’єкти власності, які перебувають у розпорядженні центральних органів влади.
Власниками є особи, які мають права володіння, користування й розпорядження об’єктом власності. Саме вони можуть передавати свої права іншим особам.
Будь-яка країна, ступивши на шлях ринкових реформ, має розв’язати питання роздержавлення і приватизації. Ці поняття взаємопов’язані, проте не тотожні.
Роздержавлення – це низка заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектора й утворення багатоукладної економіки, посилення процесів саморегулювання економіки. Роздержавлення не означає, що держава залишає економіку, вона лише змінює форму діяльності, намагаючись краще пристосуватися до вимог ринкової економіки.
Приватизація – це передача державної власності за плату або безкоштовно в приватну власність. Вона має стимулювати розвиток малого бізнесу, орендних і спільних підприємств тощо.
V. Діагностика правильності засвоєння учнями знань
Міні-тест (час для виконанн – 3 хв, вибрати 1 правильну відповідь, правильна відповідь оцінюється в 1 бал).
1. Виберіть варіант відповіді, у якому наведено повний зміст права власності:
А право володіння і розпорядження майном;
Б право володіння і користування майном;
В право користування і розпорядження майном;
Г право володіння, користування і розпорядження майном.
2. Визначте, хто з перелічених осіб є суб’єктом права загальнодержавної власності в Україні:
А народ України в особі Верховної Ради України;
Б Кабінет Міністрів України;
В органи місцевого самоврядування;
Г державне підприємство.
3. Що з наведеного може бути об’єктом інтелектуальної власності:
А поклади корисних копалин;
Б обладнання підприємством;
В комп’ютерна програма;
Г комп’ютер?
4. Який спосіб закріплення прав власності за певними суб’єктами є головним у сучасних умовах:
А традиції,
Б юридичні норми,
В релігійні переконання,
Г сила?
5. Яка форма власності розвивалася за часів формування капіталістичного способу виробництва:
А приватна;
Б державна;
В особиста;
Г суспільна?
6. Хто з наведених осіб наділений найбільшими правами певного об’єкта власності:
А особа, що орендує об’єкт власності;
Б особа, що використовує об’єкт власності для особистих потреб; В особа, запрошена для ремонту об’єкта;
Г особа, що придбала об’єкт за власний кошт і має акт купівлі-продажу?
7. Що з наведеного не відноситься до об’єктів інтелектуальної власності:
А цінний папір;
Б патент на винахід;
В рукопис музичного твору;
Г ескіз товарного знаку?
8. Як називається процес виведення майна підприємств державного сектора з власності держави:
А демонополізація;
Б націоналізація;
В приватизація;
Г роздержавлення?
9. Укажіть, що з наведеного не використовується в якості способу привласнення в сучасних умовах:
А купівля;
Б рішення суду;
В силове захоплення;
Г успадкування.
Закінчіть речення.
1. Особа, яка взяла на прокат холодильник, є його _________________________________________________.
2. Якщо тато придбав своєму сину велосипед, то син є ______________________________________________.
3. Якщо ви купуєте на ринку “піратські” диски улюбленої групи, то ви порушуєте право ______________________.
Установіть відповідність між складовими.
1. Право володіння.
2. Право використання.
3. Право розпорядження.
A. Родина Семиренків проживає у двокімнатній квартирі в місті.
Б. Федір Іваненко придбав трикімнатну квартиру в місті, що підтверджується актом купівлі-продажу.
B. Федір Іваненко здав в оренду квартиру в місті на один рік.
Г. Будівельне управління здає в експлуатацію 36-квартирний житловий будинок.
VI. Підсумок уроку
Обгрунтуйте вашу згоду чи незгоду з наступним твердженням.
1. Власник дачної ділянки обов’язково є її користувачем.
2. Особа, що є її власником майна, без виключень, є його розпорядником.
3. Суб’єктом власності може бути і людина, і підприємство, і держава.
VII. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника.
Знайти інформацію про приватизаційні сертифікати. Дізнатися в батьків, як ваша родина ними скористалася. Чи стали ви власниками якихось об’єктів?
Додаток
1. Володіння – це відношення між людьми стосовно привласнення матеріальних благ і виробничих ресурсів.
2. Рухоме майно – це майно, яке можна вільно переміщувати (скажімо, автомобілі, устаткування, меблі тощо).
3. Нерухоме майно – виробничі й невиробничі приміщення, дороги, земля, транспортні споруди тощо.
4. Об’єкт власності – це те, чим володіє суб’єкт (людина, підприємство, держава).
5. Об’єкти інтелектуальної власності – це винаходи, рукописи, комп’ютерні програми тощо.
6. Право володіння – це фактичне володіння об’єктом.
7. Право користування – використання об’єкта за призначенням.
8. Право розпорядження – визначення долі об’єкта, яка може змінюватися внаслідок продажу, дарування тощо.
9. Суб’єктами власності можуть бути фізична особа, юридична особа, держава.
10. Зворотний процес перетворення приватної власності або загальної власності на державну називається націоналізацією.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)