Суверенітет народний

Суверенітет народний – повновладдя повноправного населення країни на своїй території, що здійснюється у формі суверенітету народу та державної влади у тому разі, коли вона виражає інтереси всіх соціальних верств і груп і обирається демократичним шляхом. Найдосконалішою є форма С. н., запропонована Ж.-Ж. Руссо, який вважав владу, здійснювану загальною волею народу, неподільною і відстоював необхідність прямої участі народу в такій владі, зокрема, у призначенні та звільненні чиновників, і право народу на усунення антинародної влади. І. Кант

розглядав суверенітет як трансформацію владного панування в такий стан, коли народ сам наділяє себе законами, внаслідок чого політична влада втрачає ознаки природного насилля, опираючись при цьому на закріплений в конституції консенсус. На думку М. Грушевського, держава є суверенним союзом народу і наданими їй засобами задовольняє інтереси окремої особи, нації та загальнолюдські інтереси, поглиблює й розвиває буржуазну демократію, домагається соціальної справедливості в інтересах колективу, громади,
всього суспільства. Однак держава, що задовольняє загальнолюдські інтереси, може бути сформована у результаті прийняття єдиної конституції для всіх народів планети і створення загальнопланетарного уряду. В Україні С. н. втілено лише частково.




Суверенітет народний