Світовий ринок позичкового капіталу

Світовий ринок позичкового капіталу – сукупність економічних відносин між суб’єктами різних країн з приводу організації та купівлі-продажу вільних грошових коштів, їх перетворення на грошовий капітал. Повніше суть С. р. п. к. розкривається у його функціях, до яких належать: 1) акумуляція необхідних фінансових ресурсів та їх трансформація у позичковий капітал; 2) формування ціни позичкового капіталу у формі відсоткових ставок; 3) випуск і купівля-продаж цінних паперів. Операції на такому ринку здійснюються за допомогою облігацій, міжнародних

кредитів, міжнародних акцій, депозитних сертифікатів тощо. Основними суб’єктами цього ринку є окремі країни, міжнародні фінансово-економічні організації, ТНБ, фондові біржі, які надають позики і кредити іноземним позичальникам. Якщо держава не виступає продавцем позичкового капіталу, то вона помітно впливає на цей ринок. Основними підсистемами С. р. п. к. є світові ринки облігацій і банківського кредитування. Найдинамічніше С. р. п. к. розвивається з кінця 50-х – початку 60-х XX ст., що зумовлено
поглибленням інтернаціоналізації національних економічних систем, зокрема появою євровалютного ринку капіталів, передусім євродоларового. З 1960 по 1999 обсяг євро – ринків (єврооблігацій, єврокредитів та ін.) збільшився з 2 млрд дол. до майже 4 трлн дол. Лише за 1999 емітовано понад 490 млрд дол. США, деномінованих у євро, а загальний обсяг випуску єврооблігацій та глобалоблігацій – понад 1 трлн дол. Крім того, того ж року на єврооблігаційному ринку залучено коштів на суму майже 17 млрд дол., а загальний обсяг випуску високодохідних міжнародних облігацій на цьому ринку становив 40 млрд дол. Загалом на світовому фінансовому ринку, важливою підсистемою якого є С. р. п. к., щомісяця наприкінці 90-х XX ст. з країни в країну переміщалося понад 3 трлн дол. Крім того, на банки ЄС 1999 припадало 57% міжнародних кредитів, на Японію – 14, на США – 12%.




Світовий ринок позичкового капіталу