Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

РОЗДІЛ І V МАТЕРИКИ ПІВНІЧНОЇ ПІВКУЛІ

Тема 1. ПІВНІЧНА АМЕРИКА

& 31. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Пригадай або здогадайся

1. Який єдиний великий материк існував у Північній півкулі?

2. Які гірські країни є у Північній Америці?

Загальні риси рельєфу

Три частини материка в рельєфі. Найважливіші особливості поверхні Північної Америки полягають у тому, що західна частина материка набагато вища від східної, причому найнижчі, рівнинні, ділянки розташовано в центральній частині, а гірські системи витягнуті

в меридіональному напрямку. Середня висота поверхні материка становить приблизно 680 м. Найвища точка материка – гора Мак-Кінлі (6 193 м, мал. 4.6), а найнижча розташована в Долині Смерті (майже 86 м нижче від рівня моря) (мал. 4.7).

Відмінності рельєфу зумовлено насамперед геологічною будовою. За характером поверхні материк умовно поділяють на три частини. Північна та центральна частини зайнято рівнинами, на південному сході розміщені гори Аппалачі, а на заході простяглись гірські пасма Кордильєр.

src="/image/1/image302_14.jpg" class=""/>

Мал. 4.6. Гора Мак-Кінлі

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.7. Найнижча точка материка – в Долині Смерті

Рівнини материка

Ділянки платформи і відповідні їм рівнини. Рівнини материка сформувались на давній Північноамериканській платформі, яка охоплює докембрійський Канадський кристалічний щит і плиту, складену у верхньому ярусі породами палеозойського і мезозойського віку. Північна частина рівнин розміщена в межах Канадського кристалічного щита. Північні та західні межі його добре виражено: вони обрамлені ланцюгом озер(мал. 4.8). У рельєфі кристалічному щиту відповідає Лаврентійська височина, а плиті – Центральні рівнини (висота до 500 м) і Великі рівнини (висоти перевищують 500 м, подекуди до 1 500 м).

Екзогенні процеси і поверхня рівнин. На рівнинах Канади збереглись форми рельєфу, утворені давнім покривним льодовиком: згладжені горби та пасма, западини виорювання, більша частина яких заповнена озерами. Повсюдно багато валунів.

Південніше розміщені Центральні рівнини (заввишки 200-300 м), складені морськими й континентальними відкладами. Для північної частини рівнини, що зазнавала зледеніння, характерні горби та пасма, південь рівнин розчленований річковими долинами й балками. На крайньому півдні Центральні рівнини переходять у плоску Примексиканську низовину (домінуючі висоти – до 100 м), значна частина якої утворена річковими наносами, відкладеними на колишній материковій відмілині Мексиканської затоки.

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.8. Максимальне поширення льодової шапки на території Північної Америки під час давніх зледенінь

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.9. Ступінчасті плато Великих рівнин

На захід від Центральних рівнин перед Кордильєрами розміщені Великі рівнини. Вони утворились у західній частині платформи, яка зазнала піднять при утворенні Скелястих гір. Це система ступінчастих плато (мал. 4.9) висотою від 500 до 1 700 м, складених потужною товщею осадових порід морського та континентального походження. Великі рівнини розчленовані долинами рік на окремі масиви і плато.

Гірські країни Північної Америки

Складчасто-брилові Аппалачі.

Гори Аппалачі на південному сході материка складаються із середньовисотних хребтів, плоскогір’їв і плато. За будовою на сьогодні це складчасто-брилові гори.

Складкоутворення тут відбувалося у палеозойську еру. До кінця мезозою, завдяки дії зовнішніх сил, Аппалачі були перетворені у горбисту рівнину. Нові тектонічні рухи альпійської епохи горотворення спричинили відродження гірського рельєфу. Сучасні хребти Аппалачів зазвичай мають пологі схили, округлі вершини (мал. 4.10). Найвища точка- гора Мітчелл (2 037 м). У західних передгір’ях Аппалачів розміщується одна із найбільших печер світу – Мамонтова.

Кордильєри. Найбільша складчаста область – Кордильєри виникла на заході материка, на стику Тихоокеанської та Північно-Американської літосферних плит. Вона простягнулася з півночі на південь на 7 000 км. Найвища вершина Кордильєр, гора Мак-Кінлі, підноситься в північній частині гір. У широкій системі меридіональних гірських хребтів виокремлюють два основні велетенські пасма: західне – власне Кордильєри і східне – Скелясті гори (висоти понад 4 200 м), (мал. 4.11). Ці дві гілки гір розділені високими плато, нагір’ями і западинами. Серед них найвідоміші нагір’я – Великий Басейн і вулканічне Мексиканське нагір’я, плато Колорадо і вулканічне плато Колумбія (мал. 4.12). Така будова Кордильєр пов’язана з тривалою історією їхнього формування.

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.10. Аппалачі восени

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.11. Скелясті гори в Канаді

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.12. Вулканічне плато Колумбія

Більша частина гір утворилась під час мезозойської складчастості. В епоху альпійського горотворення “постарілі” гори зазнали омолодження. Берегові хребти Кордильєр на території США є молодими, оскільки утворились в період альпійської складчастості. Горотворчі процеси, які впродовж двох останніх ер формували Кордильєри, супроводжувались утворенням розломів, складок, лавових плато, передгірських прогинів, міжгірських западин. Гори пересікає багато розломів. Деякі з них починаються на дні океану й продовжуються на суходолі. З ними пов’язані руйнівні землетруси, виверження вулканів. Найвідоміші серед них – Попокатепетль, Катмай, Орісаба (найвищий на континенті – 5 700 м) (мал. 4.13). Між хребтами Скелястих гір розміщено Єллоустонське вулканічне плато – одне із природних чудес Північної Америки. Тут діє понад 200 гейзерів.

Активну участь у формуванні рельєфу Північної Америки брали поверхневі та підземні води, а також вітер. Так, річка Колорадо утворила найглибший у світі (до 1 800 м) Великий каньйон (мал. 4.14). Діяльність вітру на величезних просторах північноамериканських пустель спричинила утворення великої кількості еолових форм рельєфу.

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.13. Вулкан Орісаба

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

Мал. 4.14. Великий каньйон

Корисні копалини

Багатства надр материка. Північна Америка багата на корисні копалини, родовища яких тісно пов’язані з геологічною будовою материка. У місцях виходу або близького залягання до поверхні кристалічних порід Північноамериканської платформи і в Кордильєрах відкрито родовища залізних, уранових, мідних, нікелевих руд, золота, срібла. З районами, складеними великими товщами осадових порід, пов’язані поклади нафти і природного газу. Найбагатші нафтоносні райони розташовуються на узбережжі та шельфі Мексиканської затоки, на Великих рівнинах, на Алясці в гірських прогинах Кордильєр, а також на шельфі Північного Льодовитого океану. Великі запаси кам’яного вугілля зосереджено в передгірному прогині та гірських долинах Аппалачів, а також у передгір’ях Скелястих гір у Канаді. На півострові Флорида є багаті поклади фосфоритів. У цілому Північна Америка особливо багата на нафту, природний газ, вугілля, залізні, нікелеві та уранові руди, фосфорити.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

1. На які три частини за характером рельєфу можна умовно поділити материк?

2. Які особливості тектонічної будови та рельєфу рівнин Північної Америки?

3. Які особливості тектонічної будови та рельєфу Аппалачів та Кордильєр?

4. На які корисні копалини багата Північна Америка?

Застосуй знання, дізнайся більше

1. Порівняй особливості тектонічної будови та рельєфу Кордильєр і Анд?

2. Випиши назви та висоти найбільших вулканів, позначених у атласі.

Назви зображені об’єкти чи явища

 Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини