Теорія “людського капіталу” – концепція західних економістів, що поєднує різноманітні, нерідко суперечливі погляди, ідеї, положення стосовно формування, використання знань, навичок та здібностей людини як джерела майбутніх доходів і привласнення економічних благ. її витоки – праці представників вульгарної (лат. vulgaris – простий) політичної економії Дж.-С. Мілля, Ж.-Б. Сея та інших, з одного боку, й ідеологів неокласичного напряму, в т. ч. маржиналізму (Л. Вальрас, І. Фішер), – з іншого. Перші з них не розглядали саму людину як капітал,
2017-09-26