Теорія Хекшера-Уліна

Теорія Хекшера-Уліна – концепція, що обгрунтовує необхідність визначення порівняльних переваг у зовнішній торгівлі на підставі оцінки факторів виробництва, їх співвідношень і взаємозв’язку. Названа на честь шведських учених. Є логічним продовженням теорії абсолютних і порівняльних переваг А. Сміта й Д. Рікардо, водночас критикою їх положення, що всі витрати зводяться до праці. В основі Т. Х.-У. – хибна концепція трьох факторів виробництва Ж.-Б. Сея. Згідно з Т. Х.-У., порівняльна оцінка факторів виробництва зумовлює те, що: 1) країни –

учасниці міжнародного обміну вивозять насамперед товари, на виготовлення яких переважно використовують надлишкові фактори виробництва, а ввозять продукцію, на яку існує дефіцит будь-яких факторів (праці, землі і капіталу); 2) внаслідок розвитку міжнародної торгівлі відбувається вирівнювання доходів, які отримують власники кожного фактора (вирівнювання “факторних цін”); 3) за достатньої міжнародної мобільності факторів виробництва існує можливість заміни експорту товарів переміщенням самих факторів між країнами. Методологічними передумовами втілення цієї концепції є: вільна торгівля, однакова
структура споживання у країнах-партнерах; збіг схильностей і переваг у населення; приблизно однакові виробничі можливості у товаровиробників; сталість експортних та імпортних тарифів; однакові транспортні та інші витрати; поступове зменшення показників граничної корисності кожного з факторів, який додатково включається у виробництво (наприклад, збільшення кількості залучених у виробництво легкових автомобілів на 10% зумовлює зниження обсягу випуску автомобілів); можливості країни збільшувати виробництво товарів, що потребують більше факторів, які є в надлишку. Проте більшість із цих вимог не виконуються в сучасному суспільстві; в концепції не враховано дискримінаційний характер діяльності ТНК в межах світової торгівлі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Теорія Хекшера-Уліна - Економічний словник


Теорія Хекшера-Уліна